Удалось ли художнику передать, что для Мцыри битва с барсом служит проверкой его сил, возможностью показать свою силу, не находившую должного применения в монастыре? Аргументируйте свой ответ.

Эпизод битвы Мцыри с барсом является в поэме ключевым, а также наиболее известным и изученным.

В небольшой по размеру поэме «Мцыри» эпизоду с барсом уделено целых четыре строфы. Отводя для него столько места и размещая сцену боя в середине поэмы, Лермонтов уже композиционно подчеркивает значимость эпизода. Вначале подробно описывается барс. Важно заметить, что характеристика дикого зверя в устах Мцыри дается без малейшего страха или неприязни, напротив, юноша заворожен красотой и силой хищника. Шерсть на нем «отливалась серебром», глаза светятся, как огни.

В ночном лесу, под изменчивым лунным светом, он похож на ожившую сказку, на одно из тех невероятно старинных преданий, которые могли бы рассказывать Мцыри-ребенку его мать и сестры. Хищник, так же как и Мцыри, наслаждается ночью, он играет, «весело визжит». «Весело», «ласково», «играя» — все эти определения напоминают больше не о звере, а о ребенке, каковым (дитя природы), барс и является.

Барс в поэме Мцыри символизирует мощь дикой природы, для которой и он, и Мцыри — равнозначно важные части. Зверь и человек здесь одинаково прекрасны, одинаково достойны жизни и, самое главное, одинаково свободны. Для Мцыри битва с барсом служит проверкой его сил, возможностью показать свою силу, не находившую должного применения в монастыре. «Рука судьбы» вела героя совсем иным путем, и он привык считать себя слабым, пригодным только к молитвам и постам. Однако одержав верх над хищником, он может с гордостью воскликнуть, что «быть бы мог в краю отцов / Не из последних удальцов». Благодаря обилию глаголов, обозначающих быструю смену действия: «рванулся», «дернулся», «успел воткнуть», которые использует Лермонтов, можно в полной мере представить себе завораживающий эпизод схватки с барсом Мцыри: динамичный, насыщенный событиями. На протяжении всей сцены у читателя не угасает тревога за героя. Но Мцыри побеждает, и побеждает не столько барса, сколько олицетворенные в нем силы природы и судьбы, враждебные герою. Как бы ни был силен соперник, Мцыри все же сумел взять вверх, и, как бы ни был темен лес, Мцыри не отступится от своего желания вернуться на родину. Израненный после битвы, с глубокими следами когтей на груди, он все же продолжает путь!

Сцена битвы с барсом имеет несколько истоков. Прежде всего в ее основу лег творчески обработанный Лермонтовым грузинский эпос, повествующий о битве юноши и зверя.

Для того, чтобы подчеркнуть трагизм ситуации, Лермонтов вводит две сцены: битву с барсом и предсмертный бред героя. Они, каждая по-своему, глубже раскрывают образ главного героя. Из эпизода с битвой можно увидеть, сколько еще нерастраченных сил, которые можно бы было использовать во благо, таится в Мцыри. И всему этому суждено погибнуть! Здесь образ Мцыри сливается в представлении поэта с образом его поколения 1830-х годов в целом. Его современники, как и Мцыри, имели много идей и устремлений, но, как и у Мцыри, у них не хватало сил их осуществить

Объяснение:

Шхуна «пілігрим» полює на китів. але на шхуні є й пасажири: це дружина хазяїна «пілігрима» з п’ятирічним сином джеком. вони пливуть до америки, щоб побачитися там з містером уелдоном — чоловіком та батьком. з ними кузен бенедикт — його цікавить тільки ентомологія (наука про комах).  мандрівники зустріли в морі покинуте судно, де були живі істоти: собака динго та п’ятірка негрів. величезний негр геркулес став добрим другом усім, особливо маленькому джеку.  під час полювання на кита гине шлюпка з капітаном та командою. юнга дик сенд бере на себе керування судном. розумний хлопець упорався б, але судовий кок негоро зіпсував компас. цей кок дуже підозрілий. ось і собака, який потоваришував з усіма, на негоро гарчить та гавкає.  нарешті дісталися берега. мандрівники , що вони у південній америці. негоро каже, що він знайомий з цим континентом. ось дістануться вони якогось міста, зв’яжуться з містером уелдоном, і він усіх урятує. та трапляються дивні речі. рослинність не американська, малий джек ніяк не може побачити обіцяного колібрі, кузен бенедикт радіє, що побачив африканську комаху в америці. раптом усі побачили жирафів — але ж на американському континенті цих тварин нема.  компанія зустрічає шляхетного на вигляд пана на ім’я герріс. він каже, що вони опинилися у болівії. запрошує усіх до своєї гасієнди (садиби), де всі можуть перепочити та діждатися звістки від чоловіка місіс уелдон. це була пастка. герріс та негоро у змові. і континент — зовсім не америка. це — африка!   герріс та негоро піклуються тільки про гроші. вони злодії. негрів у рабство. втекти вдалося тільки геркулесу. герріс змушує місіс уелдон написати листа чоловіку. вони з негоро заманили жінку з сином, щоб узяти чималий викуп. вірна дружина боїться, що її чоловіка теж заманять у пастку й будуть вимагати чогось зовсім неймовірного.  жінку з сином та кузена поселили серед негритянських дикунів.  кузена бенедикта відпускають блукати без охорони, бо вважають чоловіком не сповна розуму.  ентомолог справді бачить тільки своїх комах. раптом якась дужа рука схопила його та кудись потягла. зникнення кузена змусило посилити охорону матері та сина.  в африканському селищі відбулося велике свято. на таких святах усі чекають на прихід лісового духа — чаклуна «мганга». він зазвичай з’являється весь розписаний дивними фарбами, у чудернацькому вбранні. і ось він з’явився! це був велетень. танцював, підскакував, волав несамовито, пі списа, та обрав собі дві жертви: місіс уелдон і її сина.  ніхто не посмів опиратися йому. він звалив жертви собі не плече та зник у хащі. жінка знепритомніла. джек гамселив чудовисько маленькими кулачками.  виявилося, що той, хто вкрав бенедикта та місіс уелдон з сином, був зовсім не чаклун, а добрий геркулес, вдячний за свій порятунок на морі. вдалося чорношкірому велетню врятувати й дика сенда. маленька група пробирається до моря, щоб сісти на якийсь корабель. випадково вони зустрічають негоро. дик та геркулес не встигають нічого зробити: динго кидається на підступного кока та перегризає йому горлянку.  на жаль, перед смертю негідник встиг встромити у вірного собаку кинджал, і пес загинув. з’ясувалося, що колись негоро заради грошей убив першого хазяїна динго — сема вернона.  нарешті всім, хто врятувався, пощастило дістатися до америки. дик став місіс уелдон за старшого сина, геркулес — за вірного друга. а негрів, що було продані у рабство, згодом знайшов та викупив містер уелдон.  на честь повернення мандрівників було влаштовано бенкет. перший тост був за дика сенда — п’ятнадцятирічного капітана!   шукай