Назвіть видатних історичних діячів надніпрянщини 18-19 століття​

своєрідним предтечею національного відродження став видатний мислитель григорій сковорода (1722—1794), який проголосив, що «свобода — це найдорожчий скарб» і славив гетьмана богдана хмельницького.

традиційно початком національного відродження нової доби вважають появу у 1798 р. перших трьох частин «енеїди» івана котляревського (1769—1838) — поеми, якій судилася слава першого твору нової української літератури, твору, що засвідчив появу сучасної української літературної мови й водночас уособлював початок українського національного відродження. творам нової української літератури властиве художнє мислення, що грунтується на національній історії та дійсності.

котляревський стояв також біля джерел сучасного українського театру. будучи директором полтавського театру, він написав для нього дві п'єси: «москаль-чарівник» і «наталка-полтавка», які здобули величезну популярність у народі й заклали підвалини класичного українського театрального репертуару. для багатьох українців «наталка-полтавка» стала справжнім одкровенням, нагадала їм, хто вони є і чиїх батьків діти.

ідеями національного відродження наснажена й «історія русів» (русами тут названо українців): блискуча пам'ятка української історичної прози й публіцистики кінця xviii ст. розповідає про події в україні від найдавніших часів до 1769 р. головні ідеї твору: критика самодержавства й кріпосництва, оспівування незалежної козацької держави, козацьких прав та вольностей.

сприяла національному відродженню і чотиритомна праця дмитра бантиша-каменського «історія малої росії» (1822), писана з використанням багатющого матеріалу батька вченого — видатного архівіста миколи бантиша-каменського. вона фактично є першою масштабною науковою узагальнюючою працею з історії україни від найдавніших часів до кінця xviii ст.

1818 року побачила світ друкована граматика живої української мови («грамматика малороссийского наречия ») олексія павловського. 1819 року микола цертелєв опублікував у петербурзі фольклорну збірку «опыт собрания старинных малороссийских песен», яка складалася з 10 текстів, що вважають початком української фольклористики. зародження наукової фольклористики пов'язують з ім'ям ученого-енциклопедиста, першого ректора київського університету михайла максимовича (1804—1873).

цим же шляхом йшов і геніальний микола гоголь (1804—1852), який не тільки збирав український фольклор, а й творчо використав його при написанні своїх безсмертних творів, особливо таких як «вечори на хуторі поблизу диканьки» й «тарас бульба».

на початку xix ст. чи не найважливішим осередком українського національного відродження став харків — центр слобожанщини. тут існував університет, заснований у 1805 р. зусиллями василя каразина й коштом місцевого дворянства, купецтва та міщанства. новий навчальний заклад (єдиний на той час вищий навчальний заклад у підросійській україні) скупчив навколо себе найкращі інтелектуальні сили українського громадянства, діячів української літератури, історії, етнографії. ректором університету довгий час був відомий український поет петро гулак-артемовський, який започаткував жанр байки-казки («пан та собака»), першим почав писати українські . у харкові стали виходити журнали «украинский вестник», «украинский журнал» тощо, які вже своєю назвою засвідчували, що присвячені місцевому краю та його інтересам.

тут розпочав свій самостійний творчий шлях микола костомаров (1817—1885) — у майбутньому видатний український історик, який створив і праці переважно з історії київської русі та гетьманщини («богдан хмельницький», «руїна», «мазепа і мазепинці» та і він же під псевдонімом ієремія галка писав вірші, художні твори, публіцістичні статті.

поетичні твори харківських романтиків — так називають той літературний гурток — сприяли стилістичному збагаченню літературної мови, розширювали сфери її застосування.

харківські романтики багато попрацювали задля збереження перлин українського фольклору. особливо відзначився в цій справі вихованець, а потім професор харківського університету, визначний філолог-славіст, етнограф, один із засновників харківського гуртка поетів-романтиків ізмаїл срезневський. він, зокрема, підготував до друку 6 випусків фольклорних та історико-літературних збірників «запорожская старина», що виходили друком впродовж 1833—1838 pp. у харкові. найвагомішими є два перших випуски, де вміщено думи і пісні про національно-визвольну війну 1648—1658 pp., уривки з козацьких літописів, перекази, уривки з «історії русів».

отже, на кінець xviii — 40-ві pp. xix ст. припав перший етап національного відродження в наддніпрянській україні — період «збирання спадщини». він відзначався зверненням до історичного минулого, інтересом до гетьманщини, до етнографії. зусиллями української інтелігенції тоді з'явилися численні історичні та етнографічні дослідження, збірки фольклору. водночас відбувалося утвердження української мови як літературної та становлення нової української літератури. начебто це 

Франсуа олланд президент французской республики с мая 2012г. член социалистической партии франции. в 2012г. во втором туре выборов обошел предыдущего президента страны николя саркози, набрав 51,62% голосов избирателей. до этого с 2008г. - президент генерального совета департамента коррез. с 1997 по 2008г. - первый секретарь социалистической партии франции, в 2001-2008гг. - мэр города тюль. в ходе президентской кампании позиционировал себя как "обычного человека", которому близки проблемы и чаяния среднестатистического француза. в программе олланда: проведение социальных реформ, стимулирование роста в стране и в европе, сокращение участия вооруженных сил франции в международных конфликтах за ее пределами. что касается его политической программы, в отличие от консерватора саркози, делавшего ставку на богатых и призывавшего всех остальных потуже затянуть пояса, олланд заявил о необходимости увеличения социальных выплат, борьбы с безработицей, смягчения финансовой политики и стимулирования роста во франции. среди его социальных инициатив: повышение минимальной заработной платы, отказ от инициированной саркози пенсионной реформы и увеличения 35-часовой рабочей недели, рост инвестиций в образование, увеличение налогов на богатых. не обошлось, конечно, и без откровенно популистских мер: одним из самых заметных обещаний олланда стало 30-процентное снижение зарплат президента и правительства (напомним, что, придя к власти, николя саркози почти сразу повысил свою зарплату на 140%). уставшие от жестких мер французы восприняли такие лозунги на ура. хотя аналитики в один голос и недоумевали, откуда кандидат-социалист собирается брать средства на реализацию столь масштабных социальных преобразований. в своей предвыборной кампании олланд удачно сыграл на противопоставлении себя стремительно терявшему популярность николя саркози. так, если саркози всегда настаивал на своей исключительности, то олланд использовал имидж "своего парня", обыкновенного человека, знакомого с простых людей, за что он и получил прозвище "месье нормальный". николя саркози многие , что причина поражения саркози - последствия кризиса, больно ударившего по простым французам, готовым избрать теперь главой государства кого угодно, только не нынешнего президента. действительно, кризис сделал актуальными бытовые и жизненные темы - падение доходов, потерю работы, цены на одежду и продукты питания, инфляцию - которые в сумме ставят ребром вопрос о социальной защите французским государством своих граждан. еще один сильный контрфактор - разочарование французов в саркози как в человеке. за прошедшие 5 лет он постоянно демонстрировал, что его слово редко встречается с делом. расходы президента франции франсуа олланада на предвыборную кампанию составили 21 миллион 700 тысяч евро. конкурент олланда - экс-президент николя саркози - потратил на 400 тысяч евро меньше. официальные данные опубликовал правительственный вестник. вывод: ф. олланду своей победой удалось показать другим европейским странам, что социалистическая мечта не изжита, и теперь позиции левых в евросоюзе наверняка будут укрепляться, уверены эксперты. однако они же заявляют о том, что новый французский президент может оказаться слабым лидером, который уже в ближайшее время откажется от выполнения своих главных социальных обещаний. цена вопроса слишком высока, заявляют аналитики. в случае выполнения всех 60 обязательств евросоюз, который холили и лелеяли десятилетиями предшественники социалиста, начнет трещать по швам, и о его безоблачном будущем придется забыть.