Моє враження вуд поезії 19 жовтня александра сергейовича пушкіна. по бистрее.

19 жовтня 1811 був відкритий царськосельський ліцей. ліцеїсти першого випуску, до якого належав і пушкін, через все життя пронесли особливий «ліцейський дух» — дух поваги до особистості, її гідності, дух честі і товариства, дружби і братерства. саме в ліцеї поет знайшов справжніх друзів. крім того, ліцей став для нього справжнім домом, і там же відбулося його посвячення в поети. у зв’язку з усім цим день відкриття ліцею пушкін незмінно відзначав віршами, зверненими до друзів юності (пущину, дельвигу, кюхельбекеру). закінчивши ліцей, випускники вирішили щорічно збиратися 19 жовтня. у ті роки, коли пушкін був на засланні і не міг в день річниці бути разом з товаришами, він не раз надсилав присутнім своє вітання. одне з таких дружніх послань і являє собою «19 жовтня». джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Детектив: справа про крадія яблук -діду, чого ти такий засмучений? - спитав свого діда сергійко, виходячи з авто. він тільки що приїхав до діда у село на канікули.  - та прикро мені, що не зможу пригостити тебе яблуками з того дерева, що я три роки тому посадив, пам'ятаєш? перший врожай для тебе беріг. такі яблука гарні були, великі такі, соковиті а тільки що побачив, що якась потвора дерево обтрусила. жодного яблучка не залишила, ще й гілку ось зламала. півгодини тому ще були, до того, як дощ почався, а ох, лишенько! - ну, тільки б знайти цю падлюку, я йому покажу, як красти! - сердито промовив іван андрійович, тато сергійка. але як його знайти? - тату, тату! так дощ же був, тобто відбитки слідів мали залишитися! - відразу здогадався сергійко. - ти маєш рацію, синку, - погодився з сином батько. - ходімо, пошукаємо. і дійсно: на ґрунті чітко були помітні відбитки чоловічих чобіт. вони вели до краю городу і далі, до невеличкої хатинки неподалік. - ах ти ж негідник! - не втримався дід. це ж хата степана-невдахи, пияка тутешнього. ну, я - ні, тату, - твердо сказав іван андрійович. я сам до нього піду . поясню йому, що красти не можна. битися ми не будемо, не хвилюйся.  за годину тато повернувся і приніс мішок яблук. тих самих яблук, що зникли з дерева. про що він говорив зі степаном, тато не розповів, але після цього випадку степан вибачився перед ними, мовляв, біс попутав. і більше він ніколи нічого не крав.