Напишите сочинение по 200слов темы: век нынешней и век минувший, жизненные принципы и нравственные идеалы чацкого, можно ли назвать чацкого патрионтом? темы на выбор. хотелось бы что бы вы написали сразу на 2 темы (если не трудно) ну или хотя бы 1

«век нынешний» и  «век минувший» в  комедии  а. с. грибоедова   «горе от  ума" основной конфликт комедии  а. с. грибоедова   «горе от  ума» заключается в  противостоянии образованного героя с  передовыми и  косной, консервативной массы  — так называемого «фамусовского общества». можно сказать, что в  комедии «век нынешний» вступает в  схватку с  «веком минувшим». из  резких споров и  язвительных бесед главного героя комедии чацкого с  фамусовым, молчалиным, скалозубом вырисовывается четкий портрет не  только каждого из  этих героев, но  и  того общества, что они представляют. мы  узнаем, что чацкий  — человек прогрессивный и  демократический, личность, полная чувства собственного достоинства. так, он  заявляет фамусову, что готов служить, но  по  «новым законам»: «служить  бы рад, прислуживаться тошно».  по  мнению  же фамусова, «служить»  — это уметь пользоваться возможностями, которые плывут в  руки. да  при этом еще нужно обзавестись «теплым местечком» и  своим родным, знакомым: «ну  как не  порадеть родному человечку! » сама суть «службы» мало заботит павла афанасьевича: «обычай мой такой: подписано, так с  плеч долой». чацкий оценивает людей не  по  их богатству и  связям, а  по  личным достоинствам  — уму, образованности, порядочности. кроме того, превыше всего чацкий ставит свободу  — в  мыслях, чувствах, поступках. он  выступает за  свободу выбора в  занятиях (служить или не  служить), в  чувствах, вообще в  жизни. фамусов  же считает, что жить правильно  — это значит жить так, как велят признанные в  москве авторитеты  — дядя максим петрович или княгиня марья алексеевна. ему вторит ровесник чацкого  — молчалин. этот герой думает, что сделать карьеру можно, лишь угождая всем вышестоящим: «…угождать всем людям без изъятья  — хозяину, где доведется жить, начальнику, с  кем буду я  служить…» чацкий глубоко убежден, что наступили новые времена, а  «век минувший» отошел в  прошлое: но  между тем кого охота заберет, хоть в  раболепстве самом пылком, теперь, чтобы смешить народ, отважно жертвовать затылком? он  верит, что россии необходимы реформы во  всех сферах жизни. так, например, чацкий в  своих монологах призывает прекратить преклонение перед иностранным и  начать уважать «свое», . монолог чацкого о  «французике из  бордо»  — яркое тому подтверждение: «воскреснем  ли когда от  чужевластья мод? чтоб умный, бодрый наш народ хотя по  языку нас не  считал за  немцев». однако фамусовцы придерживаются совершенно другого мнения. они считают себя носителями традиции, правильного образа жизни. а  все, что не  соответствует их  представлениям об  этом, герои стремятся уничтожить, потому что видят в  этом опасность. такой угрозой для фамусовского общества являются новые знания, просвещение, книги: «"уж коли зло пресечь, забрать все книги  бы да  сжечь».  мы  видим, что все эти мысли главного героя встречают враждебный отпор представителей «века минувшего». фамусовцы понимают, что взгляды чацкого разрушают их  привычный образ жизни, несут им  гибель. именно поэтому московское общество объявляет александра андреевича сумасшедшим («безумный по  всему») и  стремятся поскорее найти причину его «болезни»:   ученье  — вот чума, ученость  — вот причина, что нынче пуще, чем когда, безумных развелось людей, и  дел, и  мнений. да  и  чацкий начинает понимать, что не  встретит соратников в  москве. разочаровавшись в  софье и  ее  окружении, герой практически убегает из  москвы, сломленный и  разбитый: вы  правы: из  огня тот выйдет невредим,  кто с  вами день пробыть успеет,  подышит воздухом одним,  и  в  нем рассудок уцелеет. таким образом, представители «века минувшего» чацкого покинуть москву, унося с  собой «мильон терзаний». однако автор показывает, что перемены, о  которых так ратовал главный герой, неизбежны. вскоре «век минувший» будет терпеть поражение за  поражением, потому что будущее за  , которые проповедуют представители «века нынешнего».

Коли Олександру Пушкіну виповнилося одинадцять років, в його родині було прийнято рішення віддати хлопчика до навчального закладу. На той час він отримав хорошу домашню освіту: Олександр розбирався у французькій літературі, знав поетичні роботи М.В.Ломоносова, Г.Р.Державина, був в курсі літературних новинок, володів іноземними мовами. Його ліцейський товариш, Іван Пущин згодом визнавав, що Пушкін «нас випередив, знав те, про що ми й не чули».

У 1811 році відкривалося новий навчальний заклад, саме для дворян - Ліцей в Царському Селі. Туди повіз Пушкіна дядько його, досить відомий в той час письменник, Василь Львович Пушкін. У жовтні того року дядько і віддав племінника на життя-буття і в науку в Царськосельський Ліцей.

На створений з ініціативи Олександра Першого Ліцей покладалися великі надії. Країні потрібні були нові діячі загальнонаціонального і загальнодержавного мислення. У Ліцей було багато вкладено з того, що мала культурна Росія. У цьому навчальному закладі повинні були вчитися два молодших брата царя, але згодом від цього кроку відмовилися.

На чолі Царськосельського Ліцею стояли геніальні люди Росії, не просто викладачі, а просвітителі: В.Ф.Маліновскій і Е.А.Енгельгардт. Слухачам Ліцею читати не навчальні дисципліни, а викладалися науки, причому професурою. Бібліотека в цьому навчальному закладі була найвродливіша, грошей на неї не шкодували. Кожному вихованцю в Ліцеї належало окреме приміщення. Фізичні покарання були не припустимі.

Розклад дня було приблизно таким: на освоєння наук - сім годин; інший час, окрім сну, відводилося на прогулянки, ігрові заняття, гімнастику. Відміток, як таких, не було, на кожного вихованця складався відгук. Спортивні заняття були в пріоритеті. Обов'язкові: музика, іноземні мови, малювання.

У Ліцеї Олександр був бадьорий: він розвернувся серед товаришів і з'явився дотепним, рухомим хлопчиком, гарячим в дружбі, беззавітно відданим товаришем і проявив велику пристрасть до письменництва. У Ліцеї утворився товариський гурток, дружній, тісний, в який увійшли Пушкін, Дельвіг, Пущин, Кюхельбекер, посівши вірші, а також князь Горчаков, майбутній знаменитий російський канцлер, який володів тонким розумом, він умів з усіма ладити, і великий дотепник Іллічівський.

Ці обдаровані, замріяні юнаки весь час після занять проводили разом, гуляли в прекрасному, густолисті Царськосільському парку, читали один одному свої повісті і вірші, завели навіть свій журнал. Головою цього журналу і самим старанним його працівником був Олександр Пушкін, який в науці не йшов жваво, - особливо не давалася йому арифметика і алгебра, - але по словесним предметів видавався і був попереду всіх. У 1815 році, на публічному іспиті, де був присутній знаменитий поет Державін, тоді вже маститий старець, юний Пушкін спочатку несміливо, потім з повним захопленням, прочитав свій вірш «Спогади в Царському Селі».

Весь вірш дихало щирістю, простотою, воно глибоко зворушило старця Державіна. Він слухав вірші із захопленням; сльози тремтіли на його очах. Коли завмер звук останнього вірша, він хотів обійняти юного Пушкіна; але його вже не було. Сміливість його разом пропала, - він засоромився і втік із залу, його шукали і ніде не могли знайти.

Але увагу великого Державіна так його зворушило і захопило, що він потім, значно пізніше, не раз згадував про цей випадок в бесідах з друзями і відзначив навіть в своїх віршах, сказавши: «Старий Державін нас помітив і, в труну сходячи, благословив».

У 1817 році Олександр закінчив освіту в Ліцеї. Зі стін Ліцею Олександр Сергійович вийшов іншою людиною: він мав величезний запас відомостей, навичок, знань по російській літературі і латині, по історії і міфології, французької риторики та російської поезії, математики, естетики, німецької риториці та інших.

Коли ліцеїста пішла в світлі спогади минулого, Пушкін, майже щорічно 19 жовтня, в день відкриття Ліцею та набрання ним до цього навчального закладу, згадував про нього з сумним почуттям розчулення; і не раз звертався до всього, що пов'язано з Ліцеєм в прекрасних, звучних віршах