Кто такой посейдон? ? та переказ про нього

посейдо́н  (др.-греч.  ποσειδῶν)  — в  древнегреческой мифологии  бог  морей, один из трёх главных богов-олимпийцев  вместе с  зевсом  и  аидом. cын  кроноса  и  реи, брат зевса, аида,  геры,  деметры  и  гестии  (hes. при разделении мира после победы над  титанами  посейдону досталась водная стихия (hom.  постепенно он оттеснил древних местных богов моря:   нерея,  океана,  протея.

посейдон со своей женой  амфитритой  и сыном  тритоном  обитает в роскошном дворце на дне моря в окружении  нереид,  гиппокампов  и других обитателей моря, мчится по морю на колеснице, запряженной длинногривыми белыми конями, с трезубцем, которым вызывал бури, разбивал скалы, выбивал  источники.

яростен гнев этого бога, так же как и его стихия; с неумолимым гневом преследует он тех, кто его оскорбляет,  — отмечается в  реальном словаре классических древностей. по энциклопедическому словарю брокгауза и ефрона (эсбе), основная черта, отличающая посейдона в мифах — это властность, несокрушимая и бурная сила, которая проявляется нераздельно с его царственным величием; в изображениях античных произведений искусства его лицо носило большей частью выражение гнева и возбуждения, в противоположность олимпийскому спокойствию зевса.

в  древнеримской мифологии  ему соответствовал  нептун.

Вдревнегреческой мифологии бог морей, один из трёх главных богов-олимпийцев вместе с зевсом и аидом. cын кроноса и реи, брат зевса, аида, геры, деметры и гестии (hes. при разделении мира после победы над титанами посейдону досталась водная стихия (hom. постепенно он оттеснил древних местных богов моря: нерея, океана, протея.

посейдон со своей женой амфитритой и сыном тритоном обитает в роскошном дворце на дне моря в окружении нереид, гиппокампов и других обитателей моря, мчится по морю на колеснице, запряженной длинногривыми белыми конями, с трезубцем, которым вызывал бури, разбивал скалы, выбивал источники.

яростен гнев этого бога, так же как и его стихия; с неумолимым гневом преследует он тех, кто его оскорбляет,  — отмечается в реальном словаре классических древностей. по энциклопедическому словарю брокгауза и ефрона (эсбе), основная черта, отличающая посейдона в мифах — это властность, несокрушимая и бурная сила, которая проявляется нераздельно с его царственным величием; в изображениях античных произведений искусства его лицо носило большей частью выражение гнева и возбуждения, в противоположность олимпийскому спокойствию зевса.

ответ:У 19 столітті народи Африки стикнулися з численними особливостями історичного розвитку, викликаними колоніальною експансією Європи, работоргівлею і внутрішніми конфліктами. Ось деякі з цих особливостей:Колоніальна експансія: Протягом 19 століття європейські держави, такі як Великобританія, Франція, Португалія та Італія, почали активно колонізувати різні частини Африки. Вони займали території, створювали колоніальні поселення і встановлювали свою політичну та економічну владу. Це призвело до розділу Африки між європейськими колоніальними державами і суттєво змінило політичну карту континенту.Работоргівля: Работоргівля була однією з найбільш поганої аспектів історії Африки в 19 столітті. Багато африканських народів стали жертвами работоргівлі, яку вели європейські країни. Мільйони африканців були викрадені та продані в рабство в Америку, Європу та Арабський світ. Це мало суцільну негативну економічну, соціальну та культурну діяльність на континенті.Внутрішні конфлікти: Внутрішні конфлікти були поширеним явищем в 19 столітті в Африці. Конфлікти виникали між різними етнічними групами, племенами та державами через конкуренцію за територію, ресурси та політичний вплив. Колоніальна влада часто експлуатувала ці конфлікти для своєї власної користі, розділяючи народи та підбиваючи їх одне проти одного.Становлення національної свідомості: Попри колоніальне гніт, 19 століття було періодом, коли народи Африки почали розвивати свою національну свідомість. Виникли рухи національного визволення та лідери, які виступали за незалежність своїх країн. Наприклад, відомий лідер Южноафриканського народу Нельсон Мандела боровся проти апартеїду та став символом опору і визволення.Економічні зміни: Колоніальна влада спрямовувала економіку Африки на задоволення власних потреб. Це призводило до експорту сировинних матеріалів, таких як резина, алмази, золото та інші ресурси, безпосередньо до країн-колонізаторів. Залежність від зовнішніх ринків та монокультурного господарства вимагала від Африки адаптуватися до нових економічних реалій та втрати своєї самодостатності.Ці особливості історичного розвитку народів Африки в 19 столітті сильно позначилися на подальшій історії континенту, включаючи процес деколонізації, національного визволення та сучасний політичний ландшафт Африки.

Объяснение: