Складіть діалог між 2 друзями які діляться враженням щойно прочитаної казки 24 репліки пліз скрочно надо на олімпіаду сьогодні надо здать вчительці

-привіт.

-привіт, марійко.

-як, олено, справи?

-дуже добре, а в тебе як?

-також. я нещодавно прочитала таку цікаву казку.

-і про що ж вона?

-о, я впевнена ти її також читала.

-чому?

-це "фарбований лис" івана франка, якого ми проходимо у школі.

-ти права. нещодавно ми читали її у класі.

-я ж казала.

-мені вона дуже .

-так, смішна та повчальна історія.

-звісно смішна, але, марія, що в ній ти знайшла повчального?

-ти пам'ятаєш, як казка закінчилась?

-ой. микиту звірі розірвали на шматочки.

-я думаю мораль тут у тому, що за поганими діями завжди будуть неприємні наслідки.

-я чомусь про це не і справді!

-перечитай та подивись на цю казку по-новому.

-обов'язково. дякую тобі за пораду.

-нема за що.

-пробач, але мені вже треба бігти на урок.

-мені теж, побачимось на наступній перерві.

-так, бувай.

шрам (справжнє прізвище чепурний)

по одежі і по сивій бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду — старий «козарлюга». був він син паволоцького попа, по прізвищу чепурного, учився в київській братській школі, і вже сай вийшов був на попи. як же піднялись козаки з гетцу маном остряницею, то і він устряв до козацького війська; бо гарячий був чоловік шрам і не всидів би у своїй парафії, чуючи, як іллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів ,і урядників над українцями, за наругу католиків і унітів над греко-руською вірою. сидів він зимовником серед дикого степу на низу, взявши собі за жінку бранку туркеню; проповідував він слово правди божої і чабанам запорозьким; побував він на полі й на морі з низцями; видав не раз і не два смерть перед очима да й загартовався у воєнному ділі так, що як піднявсь на ляхів хмельницький, то мав з його велику користь і підмогу. ніхто краще його не ставав до бою; ніхто не крутив ляхам такого веремі у тих-то случаях пошрамовано його вздовж і впоперек, що козаки, як прозвали його шрамом, то й забули реєстрове його прізвище. і в реєстрах-то, коли хочете знати, не чепурним його записано. не раз дзвонив старий шрам шаблею; далі, почуваючись, що вже не служить сила, зложив з себе полковництво, постригсь у попи да й почав служити богові.