Образ марічки хвост повістю "тіні забутих предів"

Марічка гутенюк   — кохана івана. познайомилася з іваном ще з малечку. поетична душа, складає і співає пісні, в той час як іван грає на флоярі. передчуває, що щасливо жити їм разом не судилося. згодом, коли іван пішов в найми, гине в  черемоші  під час повені. цитатна характеристика : тоді дівчинка, зігнута вся, подивилась на нього спідлоба якимсь глибоким зором чорних матових очей і спокійно сказала:           — ні в мене є другі май ліпші». «марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись» «сходились коло церкви або десь в лісі, щоб стариня не знала, як кохаються діти ворожих родів. марічка любила, коли він грав на флоярі. задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якої ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки» «марічка обзивалась на груфлояри, як самичка до дикого голуба,— співанками. вона їх знала безліч. звідки вони з'явились — не могла б розказати. вони, здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях, як сходять квітки самосійні по сіножатях, як смереки ростуть по марічка і сама вміла складати пісні». «як муть мряки сідати на гори, я сяду та й си заплачу, що не видно, де пробуває милий. а як в погожу річку зазоріє небо, я му дивитись, котра зірка над полонинков — тому бачить і тільки співати залишу».

1)вони знову ! 2)вилазка до шафи. 3)розмова під акацією. 4)прогулянка з ростиком. 5)мандрування у часі. 6)щедрий вечір,добрий вечір. 7)ревізія у шухляді. 8)іди,іди,дощику. 9)всі знайомі,всі свої. 10)до старого парку.