Найдите стихотворение асан кайгы степь где водятся сайгаки

Где гулял в степи сайгак, где резвилась в реках рыба, в изобильных тугаях дичь любую бить могли бы! там совет ты не собрал, с жем-реки откочевал. ойыл славен красотой, можно там затеять той, ойыл светел, как слеза, но тебя понять нельзя, там совет ты не собрал, дальше в степь откочевал… дальше нет в сети  есть другой перевод, немного странный: там, где рыба играла в озерах,где резвилась сайга на просторах,где плоды усыпали деревья,было много и птицы и зверя! –там, на жеме, мольбам не внимая,ты увел нас из щедрого края! был ойыл нам сладкой мечтою,и с травой, и с водой ключевою.тот ойыл стал горькой слезою –из ойыла, мольбам не внимая,ты увел нас из щедрого края! и пройдя все земли и реки,раздобревши на ебелеке, лошадей джигитына едиль, любимый навеки! но и здесь, мудрецам не внимая,но и здесь, врагам уступая,ты теснишься, как пришлый, с краю,в тупике ты, не знаешь . . . . . . . . . . . . . .о проклятье такому походу! что ж ты твердо не скажешь народу: вот жаик – для летних джайляу,вот едиль – для зимних кыстау! сам тогда полоскал бы рукитолько в золоте да в серебре!

цікаві факти, а біографію можна знайти у вікіпедії

22 серпня виповнилося б 97 років одному з найвизначніших письменників хх століття рею бредбері (22 серпня 1920 – 5 червня 2006). за своє довге життя бредбері написав 11 романів, понад 400 фантастичних повістей та оповідань, 21 п’єсу, а також інші літературні твори, кіносценарії, вірші, статті.

«коли мені було 19 років, я не міг вступити до коледжу: я був з бідної родини. грошей у нас не було, тож я ходив до бібліотеки. три дні на тиждень я читав книги. в 27 років замість університету я закінчив бібліотеку», - так він написав у своїй автобіографії.

бредбері рано зрозумів, що хоче стати письменником – почав з того, що у 12 років не маючи достатньо грошей для придбання нових книг, написав продовження до «великого воїна марса» берроуза. і до останніх днів кожного ранку сідав за рукопис, бо вірив, що кожний написаний твір продовжує йому життя. останній роман автора із символічною назвою «літо, прощавай» побачив світ у 2006 році.

рей бредбері мав унікальну пам’ять. він стверджував, що пам’ятає події свого дуже раннього дитинства, коли він фактично був ще немовлям. психологи стверджують, що такі ранішні спогади властиві людям з багатою фантазією і вони не є справжніми. проте, хто зна…

з дитячими пов’язані і стосунки рея з батьком. начебто тут має місце дитяча образа. мати дуже опікувалася маленьким реєм, він був молодшим сином, о вона до цього вже втратила двох дітей. до шести років хлопчик   пив молоко з пляшечки. одного разу батько не витримав, відібрав в дитини пляшечку и жбурльнув   об стіну, пляшечка розбилася. у своїх творах бредбері часто робив посвяти або втілював образи своїх родичів у літературних персонажах. він згадував усіх, крім батька. лише після смерті батька   рей присвятив йому книгу «ліки від меланхолії»: «батькові з любов’ю, що прокинулася так пізно і навіть здивувала його сина».

а ще одного разу в дитинстві маленький бредбері став свідком жахливої автокатастрофи, після чого дав собі обіцянку ніколи не сідати за кермо.

коли рей закінчував школу, в родини не було грошей на пристойний одяг, в америці лютувала велика депресія. хлопцеві довелося йти на випускний в костюмі його дядечка. справа в тому, що дядечко помер у вуличній стрілянині, й мамі довелося заштопувати дірки від куль на піджаку.

з дружиною рей познайомився у книгарні ) вони прожили разом 56 років, та виховали чотирьох доньок.

в одному з інтерв’ю бредбері зізнався, що його заповітною мрією є подорож на марс, і навіть жартома просив поховати його там в банці з-під капустяного супу.

цікавий також факт, що роман письменника «451 градус по фаренгейту», що приніс йому світову славу, вперше був опублікований в 1951 році у журналі «playboy», який щойно з’явився. ось так, до речі, виглядала обкладинка того номеру.

ще розпові про випадок з життя письменника, коли він єдиний раз не стримався та дозволив собі нецензурну лайку. це сталося на занятті в одному з коледжів, коли студенти намагалися трактувати роман «451 градус по фаренгейту» та зовсім не зважали на заперечення автора.  

в одному з останніх інтерв’ю в бредбері спитали, чому багато з його прогнозів не виповнилося, зокрема чому досі немає поселень людей на марсі, на що він досить різко відповів: «тому що люди - ідіоти». він сказав, що люди вигадали такі безглузді речі, як одяг для собак, посаду рекламного менеджера й «штуки на зразок айфону». якби люди більше розвивали науку, вивчали космічний простів, важко навіть уявити, яким би був зараз наш світ. але сучасне суспільство, на думку бредбері, «хоче займатися споживанням – пити пиво і дивитися серіали».

тим не менш, твори бредбері сповнені оптимізмом та вірою в людство. вони демонструють проблеми, які людям необхідно подолати, щоб рухатися у світле майбутнє. в цьому їх найбільша цінність для читача.