Будь ласка написати тему , iдею , основну думку та жанр або простiше зробити аналiз вiршiв андрiя малишко. ,,пiсня про рушник" i ,,вогник". будь ласка

Пісня про рушник: тема: піклування матір до сина , яка назгатку дає сину рушник ідея : різноманітні материнські почуття - хвилювання, прощання з сином , я кий покидає рідну оселю.  основна думка: матір дарує   цому найдорожче - вишиваний рушник , я кий символізує злагоду, благополуччя , кохання. вогник: тема: зображення вогника у батьківському домі - символу добра, злагоди. ідея: возвеличення шанобливого ставлення до батьків за іх турботу , любов та увагу. основна думка: вогник батьківськоі любові , щирості назавжди буде палати в душі кожноі людини. жанр: пісня (в 1 і 2)

-психологізм у змалюванні персонажів. («…хотів посміхнутись і не міг: вона довго дивилась на мене, видно, думала, а коли її око впало на моє дране коліно, …соромливо засміялась, тільки губи якось по-дитячому затремтіли, на колосок покотилася непомітно сльоза… сині очі питали мене: “хіба ти, корнію, забув ясла коло чорного вола ”». автор передає душевний стан героя, коли той раптом зустрів своє перше кохання, тепер уже далеку й недосяжну жінку, жінку, яка ще й досі його кохає, живучи з нелюбом.) - прагнення охопити найтонші зміни в настроях, миттєві враження. («лягаю… “японка” косо дивиться на дорогу, мої нерви приймають пісні поля і, здається, починають підспівувати самі; десь над ухом б’ється крильцями джміль, гуде, розсотує нерви, і мені до болю хочеться піймати його і задавить…» герой у великому напруженні, адже дорогою хтось наближається; хоч він і звик до небезпеки, сприймає «пісні поля», одноманітний звук джмеля його дратує так, що хочеться скочити, знайти і задавити його…, щоб хоч якось розрядити напруження.) -особливий лаконізм прози. («— в жита! — треба рушать! » «…оглянув свою “японочку” — засунув її за пасок штанів, картуз — на очі, а стежкою чорногуза — в жита».) - ритмічність. («…одкрасувались — наливаються, через тиждень-другий — копи, а зараз догоряють; у мене почали дзвонити коси, серпи, а важкий колос схилявся до землі».) -багатство відтінків у змалюванні дійсності. (стосунки корнія й уляни: «покотилась непомітно сльоза», «які вороги ми… ні, корнію, нам не так треба! », «хай хоч один день буде наш! », «то, корнію, зуби чортові, а не дзюби! », «…а то ж нікуди не пускає…», «боязко, з тихою журбою, нагадувала», «перекривила», «тихо поцілувала», «повела бровою і засміялась».) - збільшена увага до кольорів і звуків, яскравих деталей. (очі сині-сині, мов льон; божа коровка; шептали колоски; «я співать хочу…».) - уникнення соціальних проблем. (ми не знаємо нічого конкретного про героя: ні його переконань, ні причини дезертирства; є лише окремі натяки. герой просто хоче жити, радіти сонцю, любити, і за це платить злигоднями й небезпекою дезертирського життя.)