Аналіз вірша миколи вороного "іванові франкові"

Тема вірша «іванові франкові»: думки й переконання поета з приводу творення справжньої літератури ідея вірша «іванові франкові»: показати, що автор не відмовляється висвітлювати проблеми суспільства, але при цьому хоче «бути цілим чоловіком», тобто у гармонії з собою. вірш «іванові франкові», яка виразно демонструє думки й переконання поета з пригоду творення справжньої літератури. вірш написаний у формі послання,’яке має конкретного адресата, але, безперечно, може бути адресоване й ширшій аудиторії. розпочинається послання зверненням до і. франка як до учителя й друга. саме йому м. вороний адресує власне розуміння завдань творчості. цей вірш є своєрідною віршованою відповіддю на «посланіє» і. франка до поета-вороного (яке вміщено у вступі до поеми  «лісова ідилія»). і.франко  вважав, що митець стає борцем і агітатором у годину соціальних катастроф, тому предметом його творчості мають бути соціальні конфлікти. але ж він не відмовляється й від інших естетик світобачення, тричі підкреслюючи положення про щирість митця. франко впевнений, що обмеження творчості тільки якимось одним принципом є глухим кутом для митця.на початку поезії м. вороний подає епіграф, узятий із творчості ш. бодлера: «предметом поезії є вона сама, а не дійсність». поет наголошує, що життя йому не байдуже, але він розуміє, що життя має дві рівні сили, одна з яких «велетень-гнобитель» (уособлення сили інстинкту вирішувати суперечки кровопролиттям), а друга — «геній-визволитель» (духовна міць, яка повинна стати основою життя). незаперечна заслуга м. вороного в тому, що в цій поезії поет вперше ставить питання про необхідність позбавити літературу від «фарисеїв», тобто графоманів, які «стають, немовби теж до бою, а справді для пихи своєї 3 порожнім серцем фарисеї і паперовими мечами вимахують над головами». погоджуючись із і. франком у необхідності битися, м. вороний водночас наголошує, що якщо повсякчас битись, то «серце може озлобитись». у запалі полеміки поет питає адресата: «чи все ж те розумом збагнути, що дасться серцеві відчути? і чи можливо без утрати свобідний творчий дух скувати? і хто поезію-царицю посміє кинуть у в’язницю? » м. вороний наголошує, що як поет він вільний у своєму виборі, адже творчість не знає перепон. виразником духовного є поезія (тобто мистецтво в найширшому розумінні), тому вона повинна бути первинною. поет покликаний доносити до загалу духовне. митець переконаний, що людина і людство повинні постійно вдосконалюватися, що з часом духовні ідеали повинні стати пріоритетними. у кінці поезії м. вороний виголошує своє творче кредо: «моя девіза: йти за віком і бути цілим чоловіком! ». у цілому митець погоджується з опонентом у тому, що поет вільний обирати предмет творчості, аби тільки б його бачення було ширше. тому м. вороний «іде за віком» (тобто не відмовляється від важливості висвітлювати актуальні, злободенні проблеми суспільства), але найголовнішим для нього є при цьому зберегти свою «цілість», тобто внутрішню гармонію.

Думаю, що зерна мойсея, повинні полонити душу кожного: ти посланий на цю землю пророщувати зерна. коли кожен з нас зрозуміє це, можна будувати майбутнє.