Добро і зло в творі "звук павутинки"

1. міжусобна боротьба синів святослава

після смерті в 972 р. князя святослава i князівство було поділено між його синами на три частини. на київському столі сидів ярополк, у древлянській землі – олег, в новгороді – володимир. між ними згодом розгорілася міжусобна війна. володимир, рятуючись, втік до свого дядька в швецію, де набрав з добринею варязьке наймане військо і повернувшись 978 року до новгорода, почав війну проти київського князя. володимир захопив місто полоцьк, перебивши сім'ю варязького правителя міста рогволода. його дочку рогніду, засватану за ярополка, він насильно взяв за дружину. таким способом було «узаконено» приєднання полоцького князівства. потім з великим варязьким військом володимир обложив київ, де замкнувся ярополк. згідно з літописом слуга ярополка по імені блуд, підкуплений володимиром, змусив ярополка утекти в маленьке містечко родня, залякавши заколотом киян. у родні володимир заманив ярополка на переговори, де двоє варягів «підняли його мечами попід пазухи». вагітну дружину ярополка, колишню грецьку черницю, володимир взяв у наложниці. за літописом володимир вокняжився у києві 980 року. згідно з найранішим житієм володимира монаха якова («пам'ять і похвала князю володимиру», 2-га половина xi століття) це сталося 11 червня 978 р.

2. князювання володимира великого (980–1015 рр.)

в період правління володимира великого закінчилось формування території київської русі. він повернув захоплені поляками західні землі хорватів і дулібів. в цьому регіоні князь заснував нове велике місто – володимир волинський. була відновлена влада києва над княжіннями радимичів і в’ятичів. київська русь за володимира перетворилася на найбільшу європейську державу. її кордони простягалися від карпат до волги, від до чорного й азовського морів. найбільшим здобутком володимира великого було введення християнства, як державної релігії у 988 р. хрещенню русі передували такі події. візантійський імператор звернувся до володимира за військовою , щоб придушити збройний заколот в імперії. володимир погодився за умови, що імператор віддасть йому за жінку свою сестру ганну. посвоячення з імператорською династією було в той час надзвичайно почесним. візантійський уряд висунув зустрічну вимогу: царівна вийде заміж лише за християнина. у 988 р. володимир і його дружинники охрестились. літописець повідомляє, що сталося це в захопленому володимиром корсуні (херсонесі). тут же відбулись заручини з візантійською царівною. згодом володимир охрестив киян у р. дніпрі.

запровадження християнства мало величезне значення для подальшого розвитку країни.

по-перше, значно зріс міжнародний авторитет київської русі, покращились стосунки з іншими європейськими країнами, більшість з яких вже прийняли християнство.

по-друге, християнство, як єдина державна релігія об’єднувала населення київської русі; зміцнився авторитет київського князя.

по-третє, запровадження християнства дало поштовх для розвитку культури.

по-четверте, одруження володимира великого з сестрою імператора закріплювало право верховної князівської влади в київській русі за родом рюриковичів.