Написать сочинение рассуждение на тему бунин универсальный писатель.

И. а. бунин много писал о любви, ее трагедиях и редких мгновениях настоящего счастья. эти произведения отмечены необыкновенной поэтизацией человеческого чувства, в них раскрылось чудесное дарование писателя, его способность проникать в интимные глубины сердца, с их неизведанными и непознанными законами. для бунина в истинной любви есть нечто общее с вечной красотой природы, поэтому прекрасно только такое чувство любви, которое естественно, не ложно, не выдумано. для него любовь и существование без нее — две враждебные жизни, и если погибает любовь, то та, другая жизнь, уже не нужна. возвышая любовь, бунин не скрывает, что она приносит не только радость, счастье, но и часто таит в себе муки, горе, разочарование, смерть. "неужели вы еще не знаете, что любовь и смерть связаны неразрывно? каждый раз, когда я переживал любовную катастрофу, — я был близок "к самоубийству". трагичной любви поведал бунин в рассказе "солнечный удар". случайное знакомство на пароходе. обычное "дорожное приключение", "мимолетная встреча". но чем же закончилось для героев все это случайное и мимолетное? "на меня точно затмение или, скорее, мы оба получили что-то вроде солнечного удара", — признается спутница поручика. проводив ее домой и вернувшись в гостиницу, герой вдруг почувствовал, как сердце его "сжалось непонятной нежностью" при воспоминании о ней. когда же он понял, что потерял ее навеки, "он почувствовал такую боль и такую ненужность своей дальнейшей жизни без нее, что его охватил ужас, отчаянье". и снова бунинский мотив усиливает трагедию человека: любовь и смерть всегда рядом. сборник рассказов "темные аллеи" можно назвать энциклопедией любовных драм. писатель создавал его в годы второй мировой войны. когда книга увидела свет, читатели были потрясены "вечной драмой любви". сам бунин писал о ней: "она говорит о трагичном и многом нежном и прекрасном, — думаю, что это самое лучшее и самое прекрасное, что я написал в жизни". и хотя во многих рассказах любовь, о которой поведал писатель, трагична, бунин утверждает, что всякая любовь — великое счастье, даже если она завершается разлукой, страданием. к такому выводу приходят многие бу-нинские герои, потерявшие, проглядевшие или сами разрушившие свою любовь. но это прозрение, просветление приходит к героям слишком поздно, как, например, к виталию мещерскому, герою рассказа "натали". бунин поведал любви студента мещерского к юной красавице натали станкевич. трагедия этой любви кроется в характере мещерского, который испытывает к одной девушке искреннее и возвышенное чувство, а к другой — "страстное телесное упоение", и то и другое кажется ему любовью. но любить сразу двух невозможно. влечение к соне быстро проходит, а остается настоящая любовь к натали на всю жизнь. но автор завершил союз мещерского и натали безвременной гибелью героини. в рассказах о любви и. а. бунин утверждает истинные духовные ценности, красоту и величие человека, способного на большое, самоотверженное чувство, рисует любовь как чувство высокое, идеальное, прекрасное, несмотря на то, что она несет не только радость и счастье, но иногда — горе, страдание, даже гибель.

За сюжетом «Алхімік» — це твір про пошуки і знайдення істини. Він мав кільцеву композицію. Іспанський вівчар Сантьяго, як біблійний блудний син, мандрував світом, щоб переконатися, що обіцяний йому скарб лежав на тому місці, звідки й почалися його мандри. За час подорожі герой набув життєвого досвіду, знайшов справжнє кохання, пізнав Всесвітню Мову, тобто став Алхіміком, і, нарешті, отримав гроші. Сантьяго наснився сон, один і той самий, декілька разів. Наснився скарб, до якого він може дійти. Хлопець не був впевнений, що це щось значить, але якась сила підштовхувала його до дії, і, як сказала йому ворожка, сон – це розмова Господа з нами, це те, що Він хоче сказати нам. Існує загальна мова, але є й та, яку під силу зрозуміти лише йому. Сантьяго вирішує послухатися знаків, які поставали на його шляху, і згодом, дійшов до пустелі, до пірамід, де мав бути скарб… Він вирушив туди зі шматком золота, який подарував йому славнозвісний Алхімік. Сантьяго почав копати, відшукувати скарб, який був так близько. І тут з’явилися розбійники, які жорстоко його відлупцювали. Адже саме вони не один рік подорожують у пошуках скарбу, але їм так і не вдалося його знайти. Тоді Сантьяго розповів розбійникам, що це місце біля пірамід він бачив увісні, на що один з бандитів відповів насмішкою, сказавши що «той дурень, вірить у такі нісенітниці». Він розповів, що йому колись також наснився такий сон, але ж він не такий безрозсудний і наївний, щоб в це повірити. Розбійник описав місце, яке побачив у сновидінні. І тоді Сантьяго зрозумів, це – саме те з чого він починав. Це неймовірно, але то була його домівка, в цьому місці він бував часто, і тому впізнав його. Так, скарб, який він шукав знаходився там, де він був найчастіше, зовсім поруч. Та щоб це зрозуміти, йому довелося так багато пройти, пережити. Та результат був цього вартий. І що головне, треба слухати знаки, підказки, якими життя нас щедро наділяє, і які ми у сучасному коловороті подій часто не помічаємо. Ми, впавши у відчай, після безрезультатних пошуків вибираємо «тиху гавань»… Ми не ризикуємо втілити свою мрію в реальність, не відважуємося пройти перешкоди і все ж таки знайти те, заради чого варто жити. Зізнаймося самим собі, чи наважимося ми пройти важкий шлях з випробуваннями без будь-яких гарантій на успіх? Єдиний гарант – ми самі, наші відчуття, наша сила та мужність, наша здібність слухати мову світу, мову Бога. Адже все – доля людства і доля кожного з нас пишеться однією рукою, все так пов’язано, все – одне ціле. І поки ми цього не зрозуміємо, доти не зможемо сповна відчути і переконатися в можливостях, які постають перед нами. Твір побудовано в певній послідовності: перед героєм постало завдання, яке він виконував протягом усього твору, послідовно, крок за кроком.

Объяснение: