Поясніть (обширно) причини та передумови політичного роздроблення Русі-України. (Особливо сконцентруйтесь на тому як цьому сприяли зміна законів престолонаслідування, що здійснив Ярослав Мудрий)

Велике землеволодіння утворювалося різними шляхами: захопленням земель сільської общини, освоєнням нових земель та їхньою купівлею. Наприкінці ХІ — у ХІІ ст. набуває поширення практика роздачі земель боярам та дружинникам у спадкове володіння (вотчину) в нагороду за службу князю. За підрахунками фахівців, вотчинних володінь усіх рангів у Київській Русі було понад трьох тисяч. Спочатку це сприяло зміцненню центральної влади, адже майже кожен із нових землевласників, стверджуючись у власній вотчині, як правило, спирався на авторитет великого князя. Але цілком опанувавши підвладні землі, створивши свій апарат управління, дружину, місцева верхівка дедалі більше відчуває її потяг до економічної самостійності та політичної відокремленості земель.

По-четверте, відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади.

Спочатку на Русі домінував «горизонтальний» принцип спадкоємності князівської влади (від старшого до молодшого, а після смерті представників старшого покоління — від сина старшого брата до сина наступного за віком). Помітне збільшення кількості нащадків Володимира Святославовича та Ярослава Мудрого зумовило той факт, що вже наприкінці ХІ ст. деякі з них, виходячи з власних інтересів, почали енергійно виступати за «вотчинний», або «вертикальний», принцип (від батьків до сина). Паралельне існування, зміщення та накладання цих двох принципів, невизначеність і неврегульованість питання престолонаслідування досить суттєво розхитувало Київську державу, складало основний зміст міжусобних війн. У центрі міжусобного протистояння, як правило, перебував Київ, який на той час був не тільки символом, а й засобом влади.

Образ сакской царицы дербиков (одного из массагетских племен) один из самых литературно-богатых и интересных.

Томирис правила племенем после смерти своего мужа. Экспансия иранских Ахеменидов во главе с Киром в Средней Азии начала доходить и до независимых сакских племен, не подчинявшихся никому.

Племена эти кочевавшие по безграничным просторам Азии, лихие наездники, прекрасные стрелки, воинственные и красивые люди послужили прототипами для многих мифических персонажей. В том числе для кентавров и амазонок. Древние греки, сталкивавшиеся с табуном лошадей внезапно приближавшимися и принимавшими образ наездников, на самом деле первоначально прятавшимися за спинами лошадей наделили их чертами людей-коней. А поскольку в военных стычках саков женщины участвовали наравне с мужчинами, придумали про племена амазонок, наделяя их сверхъестественной красотой, удалью, отвагой и силой ( бери сколько нужно)