виписати Основні характерні ознаки класицизму; 2) скласти хронологічну таблицю життя і творчості Мольєра;

дана повість закінчується так, що жалю до климка виникає ще більше, ніж за час всього прочитання. він захворів, але відчував обов’язок перед іншими людьми, а тому вирушив у дорогу в інше місто. за час своєї дороги климко був викинутий з поїзда, і йому потрібно було пройти 60 км пішки. по дорозі він побачив погоню, почув постріли. мабуть, щось потрапило і в нього, адже автор закінчує повість тим, що климко падає на землю, а його пожитки розсипаються. така авторська кінцівка однозначно натякає на те, що климко міг загинути від поранення. проте особисто мені хочеться бути оптимістом і вірити в краще, а саме в порятунок настільки цікавого і симпатичного особисто для мене героя всієї цієї повісті.

його падіння від поранення далеко не означає смерті. тому закінчення можна придумати і в оптимістичному ключі. я думаю, далі климка підібрали добрі люди, тому що не хотіли залишати маленького хлопчика вмирати поруч із залізницею. на щастя, він не помер по дорозі до лікаря. при цьому йому попався лікар, який не так давно сам втратив дитину, а тому відчував особливу відповідальність за життя і здоров’я хлопчика. він доклав усіх зусиль для того, щоб климко вижив, і в результаті хлопчик одужав після серйозного поранення. лікар, який оперував, як раз зібрався в інше, більш спокійне місто, де військові дії не були настільки активними. климко погодився відправитися разом з ним, щоб стати його помічником. на новому місці він отримав достатні знання, щоб лікареві. він поступово навчався у лікаря, щоб, зрештою, стати йому належної зміною. з климка вийшов дуже хороший лікар, який пам’ятав про свої проблеми в житті, а тому був налаштований людям, робити для них все, що можливо, і рятувати як можна більшої життів.

як мені здається, завжди потрібно намагатися бути оптимістом. саме з цієї причини я придумав досить оптимістичне закінчення до цієї повісті авторства григіра тютюнника. не думаю, що мій варіант подій виглядає зовсім нереалістичним. климко заслуговував того, щоб йому все-таки пощастило, і він вижив. крім того, він був дуже відповідальною людиною, а тому відповідальна професія лікаря напевно йому б підійшла.