Аналіз художнього образу Соломії з твору "Дорогою ціною"

Соломія — вродлива і сильна жінка. Вона має високу і міцну, «як на доброго мужика», постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся». Тяжким і нерадісним було життя Соломії, яку пан насильно віддав заміж за панського хурмана, за нелюбого чоловіка. Щоб визволитись з цього подвійного рабства — від поміщика і нелюба — Соломія разом з Остапом тікає за Дунай.

Соломія, щоб її не впізнали та не повернули панові, переодягалася в парубка.

Енергійна, вольова, дужа, вірна подруга Остапа, вона терпляче переносить всі злигодні мандрівного життя і не раз допомагає Остапові в дорозі, рятує його з біди. Соломія виявляє надзвичайну силу волі, щоб врятувати пораненого Остапа у плавнях: «Соломії не так жалко було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить хворий і самотній у пущі і вигляда її з очеретів. їй стало жаль молодого змарнованого життя — і вона заплакала…».

Молода жінка дбала про одужання коханого, йшла на будь-яку роботу, аби заробити на шматок хліба і вірила у їхнє щастя. Але коли до омріяного вільного життя залишалося півкроку, Остапа забирають турецькі жовніри. Соломія випробувала усе для його звільнення, але ні умовляння, ані підкуп не до . Тоді вона зважилася на відчайдушний крок: відбити у вартових коханого.

Найяскравіше виявився героїчний характер Соломії і готовність її на самопожертву, коли вона, рятуючи Остапа, гине у хвилях Дунаю. Як і поранений Остап у плавнях з останніх сил боровся за життя, так тепер Соломія, тонучи, напружує всі сили, щоб дістатися до берега, бо «там так гарно, там сяє сонце, там зелено, там небо синє, там радість, життя… Душа рветься до сонця». Трагічна доля Остапа і Соломії, їх поневіряння в Туреччині свідчить про те, що всюди, де володарюють пани, трудяща людина не може знайти для себе щастя.

Объяснение:

Объяснение:

Основным жизненным призванием Захара Беркута была работа на пользу народа. Даже в преклонном возрасте Захар активно участвует в жизни общины своим опытом, врачебными знаниями. Если говорить по-современному, то он был и оратором, и психологом, и врачом, и инженером-строителем, и дипломатом и стратегом. И все это не только благодаря врожденному дарованию, а и настойчивости и неутомимости в познании (как у самого И. Франко) . Борьбе за сохранение единства людей Беркут посвящает всю свою жизнь. Перед смертью он видит победу того дела, которому отдал все свои порывы, все силы - стойкость общины, ее сплоченность побеждают значительно более сильного врага. Уважаемый, с печатью старости, но бодрый духом, ясным умом - таким выступает Беркут в трудные часы нападения ордынцев. Вспомните эпизод, в котором рассказывается о его безоговорочной готовности пожертвовать сыном во имя добра для всех. Он говорит о мудрости и патриотизме Беркута. Захар понимает, что, пощадив во имя Максима хотя бы нескольких врагов, он сделает зло для своего народа. Вы представили себе образ Захара Беркута? Чудесно. Так вот, вы можете, например, написать такое произведение: Захар Беркут - патриот своей земли, но замечательной давностью веет от повести Ивана Франко «Захар Беркут» .