2.КомуМихайликдавжменюнасіння?(«Гуси-лебеділетять»М. Стельмаха) А); Б)маленькійголоднійдівчинці; В)своїмдрузям.

А маленькому голодному хлопчику

Сатира   (лат. satira, від satura — суміш, усяка всячина) — особливий спосіб художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осудливому осміянні негативного. у вузькому розумінні сатира — твір викривального характеру. сатира спрямована проти соціально шкідливих явищ, які гальмують розвиток суспільства, на відміну від гумору, вона має гострий непримиренний характер. часто об'єктом сатири є антиподи загальнолюдської моралі, пристосуванці, лицеміри, ренегати і зрадники, явища, які не відпові естетичному ідеалові. у сатиричних творах широко використовується художня гіперболізація, яка є основою сатиричної типізації, шарж, гротеск. сатира зародилася в усній народній творчості. високого рівня досягла в літературі античних часів (аристофан, петроній, лукіан). розквіт сатири в західноєвропейській літературі пов'язаний з іменами дж. бокаччо, ф. рабле, ж.-б. мольєра, дж. свіфта, вольтера, г. гейне, в. теккерея, а. франса, марка твена, б. шоу, г. манна, я. гашека та ін. з-поміж українських письменників — іван вишенський, григорій сковорода, і. котляревський, г. квітка-основ'яненко, є. гребінка, л. глібов, т. шевченко, і, франко, леся українка, м. коцюбинський, лесь мартович, в. самійленко, остап вишня, в. винниченко, в. чечвянський, о. чорногуз та ін.  (літературознавчий словник-довідник /р.т. гром'як, юл. ковалів та ін. — к: вц «академія», 1997). сатира використовується з метою викриття серйозних особи-апісних та суспільних вад, до яких народ ставиться з непримиренністю. серед недоліків людського характеру це — підлість, підступність, зрадництво, захланність, лицемірство та ін.; з-поміж явищ суспільного життя — підлабузництво, підкупність, хабарництво, деспотизм тощо. сатирично висміюються несправедливі судді, немилосердні пани, бездушні чиновники, неправедні священнослужителі.