Дослідіть творчий шлях одного з виконавців укр. народних пісень (коротко) 40б.

Ніна Матвієнко - українська співачка, знаменита виконавиця народних пісень, лауреат міжнародного фольклорного фестивалю в Братиславі, Народна артистка Української РСР, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченко. Творчество Ніни Митрофанівни - це переважно фольклорний репертуар, що складається з українських пісень сімнадцятого-вісімнадцятого століть, пісень-балад, обрядових творів. Була п'ятою дитиною в селянській сім'ї Митрофана Устимовича та Антоніни Ільківни Матвієнків (загалом у родині було 11 дітей). Окрім матері, її доглядали Толя, Люся, Марія та Микола, вона ж була нянькою Василеві, Валентині, Іванові, Михайлу, Поліні та Володі.

З 4 років доглядала молодших братів і сестер, пасла худобу, одного літа навіть «наймитувала» у дядька Архипа в сусідньому хуторі Гонорино. «Я в такій сім'ї народилась, — зізнавалася співачка, — що в дитинстві нічого людського не бачила. Тільки й свята, коли тато не був п'яним і вони з мамою співали…». 11-літня дівчинка мала добрий характер, легко сходилась з людьми. Мати вважала, що їй легше, ніж іншим дітям, буде перенести розлуку з родиною. З 1958 року Ніна навчалася в школі-інтернаті селища Потіївка Радомишльського району. 

Объяснение:

Первое исполнение «Карнавала животных», вернее его 13- части «Лебедь», состоялось 9 марта 1886 года и партию фортепиано в нем исполнял сам композитор. На протяжении вот уже 133 лет «Лебедь» остается популярнейшей пьесой Сен-Санса. Сделаны его переложения чуть ли не для всех существующих инструментов, но наиболее балетный номер «Умирающий лебедь», сочиненный на эту музыку знаменитым русским хореографом Михаилом Фокиным для Анны Павловой, одной из лучших балерин начала XX столетия. Однако, Сен-Санс воспринимал «Карнавал животных» всего лишь как музыкальную шутку, написанную по своих учеников, и даже запретил издавать сюиту при жизни. Он совсем не хотел автором «несерьезной» музыки. Знал бы он, что в наши дни «Карнавал животных» станет одним из самых популярных его произведений — не поверил бы. Итак, до 1921 года (года смерти композитора) это произведение исполнялось только в частных домах и салонах. Через месяц после премьеры, 2 апреля 1886 года, сочинение было исполнено в доме Полины Виардо в присутствии Ференца Листа. Единственная часть сюиты, которую Сен-Санс разрешил издать и исполнять ― пьеса «Лебедь» для виолончели и фортепиано: ещё при жизни композитора она прочно вошла в репертуар виолончелистов. После смерти композитора партитура «Карнавала» была издана целиком.