Текст розповідь про осінь​

Стоїть осінь. Червоне, жовте й ще зелене листя оточує нас з усіх боків. Строкатість листопада радує око, а свіже осіннє повітря лоскоче ніс. Суха трава — провісник близької зими — рипить під ногами. Морози, за ніч укривши тонкою плівкою криги калюжі, все ще здаються далекими. Але північні вітри вже дають привід підготувати теплі рукавиці та в’язані шкарпетки.

Виходячи вранці з будинку, мимоволі звертаєш увагу на шелестіння листя на деревах. І трохи прикро стає від думки, що незабаром воно впаде на землю. Але з часом навіяні відчуття туги й смутку змінюються очікуванням чогось світлого й доброго, як весняне сонце. Зійшовши з тротуару, можна підкидати ногами вже потемніле листя ігаючи, як воно повільно кружляє, плануючи з боку в бік.

Безсумнівно, моя улюблена пора року — це осінь, адже тільки восени можна відчути себе частиною цього барвистого параду дерев, трави, листя, голок і навіть пеньків, які теж одягнулися у червоні шапки.

б)

за правилом дев'ятки не можна писати "і" в словах іншомовного походження після літер д т з с ц ч ш ж р