Твір на тему:
Мої враження від прочитаної повісті вітька + Галя​

Країна, яка пережила усі поразки,негаразди,счастливі миті і навіть гніт осибистих її жителів.це україна! україна — "тихі води, ясні зорі" — завжди була для загарбників, сусідів і не сусідів "солодким шматочком". постійно частини її території потрапляли під чиюсь залежність, а після переяславської угоди 1654 року вона взагалі поділилася надвоє. одна частина, лівобережна україна, була під протекторатом росії, а друга, правобережна — польщі.та завжди знаходилися сміливі люди, які прагнули до об'єднання, до збереження української державності. довгий час це не вдавалося. і п. куліш перший у літературі торкнувся теми козацьких часів, коли герої перенесли центр творчих зусиль із зовнішньої боротьби (політичної, релігійної, національної) на внутрішню боротьбу в україні. це дало можливість у новому світлі побачити природу козацьких війн і головні причини національного розбрату, національної трагедії. у романі "чорна рада" ми бачимо представників різних поглядів на соборність та незалежність україни. в образі сомка, наприклад, автор відобразив свій ідеал гетьмана, освіченого, талановитого, розумного, здатного сильною рукою об'єднати всі землі україни в самостійну державу, рівну серед інших європейських держав. для цього, на думку героя, потрібно було утвердити старшинське панування, тримати в покорі голоту, встановити міжкласовий мир, піднести культуру й освіту. але влада так просто до рук не дається. для цього потрібні і хитрість, і дипломатія, і особливо — вміння згуртувати навколо себе однодумців (а сомка зрадили три його полковники, у яких він був упевнений), а також подумати про полегшення становища трудового народу, встановлення хоч якихось елементів соціальної справедливості. цього всього не було, на жаль, у славного наказного гетьмана, і він програв, поплатившись життям за ідею. гине і палкий прихильник об'єднання розрізнених частин україни, встановлення автономної республіки та утвердження міцної гетьманської влади полковник-піп шрам. його патріотизм дивним чином поєднувався зі зверхнім ставленням до "черні" та запорожців, а це, у свою чергу,— з проповіддю класового миру. про який же мир може йти мова, коли трудовий народ у результаті виборів та воєн не одержить нічого, крім нового тиску з боку старшини? іван брюховецький зумів до себе всіх, на кого йому можна було опертися для здобуття гетьманства — і запорожців, і простий люд, і російських бояр. перших підкупив викраденим із гетьманської скарбниці сріблом, простим поводженням, підтримкою козацьких звичаїв; другим обіцяв різні права й пільги, полегшення становища; третім просто дав хабаря. мети своєї добився, став гетьманом, але зовсім не задля ідеї соборності та незалежності україни, а для власного звеличення та збагачення. і простий народ, і запорожці, і козацька старшина, як уже часто бувало, виявилися занадто довірливими до фальшивих обіцянок претендента на булаву та російського царського уряду. в епоху іванця посилилися кривавий розбрат, тиск північних сусідів та гніт підневільного народу, який втратив усі права, здобуті у визвольній війні проти польської шляхти. отже, талановитий письменник у яскравій художній формі довів і сучасникам, і нащадкам, що ідея соборності та незалежності україни існувала давно і не була (і не могла бути! ) здійснена через неправильний вибір керівників, політичних діячів та союзників, через надмірну довірливість та роз'єднаність.