Які висновки я зробив з твору К.Функе "Чорнильне Серце " это для кр надо ростянуть текст​

Чорнильне серце» аналіз твору

Автор – Корнелія Функе

Рік написання – 2003

Жанр – роман-фентезі (ознаки фентезі: магічні прояви, магічні предмети та істоти;  перемога добра над злом; паралельний світ)

В повісті «Чорнильне серце» К. Функе утверджується значення культури, книжки, без яких неможливий розвиток особистості та світу загалом.

Провідна тема роману «Чорнильне серце» – жага до читання. У книзі утверджується магія слова й привабливість читання.

Окрім традиційного казкового сюжету про боротьбу добра і зла, у творі порушується багато актуальних моральних проблем: дружба і любов, стосунки батьків і дітей, прощення і відповідальність за свої дії.

Незважаючи на те, що події роману відбуваються в наш час, у творі жодного разу не згадується про комп’ютер і про телевізор. Усе відбувається довкола шарудіння книжкових сторінок.

“Чорнильне серце” головні герої:

Меггі – донька Мо. 12-річна, смілива та відважна, непосидюча та неслухняна, весела та небезпечна, наділена магічною силою дівчина.

Мо – батько Меггі, палітурник Мортімер, «Мо», «Чарівний голос».

Елінор – тітка Меггі, дуже любить книги, має величезну бібліотеку.

Вогнерукий – герой  з книги, якого вичитав Мо (Сажерук, Пильнорук, Пожирач вогню).

Каприкорн (Козеріг) – хитрий, злий, сильний. Головний негативний персонаж

Баста і Плосконіс – слуги Козерога.

Феноліо – автор роману “Чорнильне серце”

Джерело: https://dovidka.biz.ua/chornilne-serdtse-analiz

Ьки від стандартного змісту, але й ля младого / И безліч його примх. / Благослови мою довгу працю,/ Про ти, епічна муза! / І, вірний ціпок мені вручивши, / Не дай блукати мені навскіс і криво…»), розв’язка конфлікту (у цьому романі реалістичний «відкритий фінал»: автор залишає героя «у мінуту, злу для нього», після пояснення з Тетяною перед появою її чоловіка, і неясно, чим завершиться ця недвозначна сцена), зображення ряду важливих з погляду розвитку дії подій (весілля Тетяни, реакція Ольги на смерть Ленского й ін.). Пушкіна робить це з метою підкреслити правдоподібність розказаної історії: у реальному житті немає вступів і епілогів, якісь події залишаються нам невідомими, але ми продовжуємо жити далі, як це роблять Онєгін, Тетяна й інші герої роману після його завершення

Проте не можна заперечувати, що в кожного літературного твору є своя структура, своя особлива побудова. Так, за принципом художньої симетрії будується сюжет роману. Він має «дзеркальну» структуру: у центрі коштує сцена вбивства Ленского, а окремі епізоди й деталі попарно паралельні. У першій частині твору Онєгін їде в село з міста й Тетяна закохується в нього, пише лист із визнанням, а він лише чи