Якість життя населення

Объяснение:

Якість життя— це загальний добробут людей та суспільства, що окреслює негативні та позитивні риси життя. Він складається з очікувань окремої людини або суспільства на хороше життя.

Якість життя в Україні залишається на низькому рівні у порівнянні з економічно розвиненими країнами Європейського союзу. Метою статті є дослідження сутності і проблем якості життя населення та пошук критеріїв і показників якості життя населення, які дозволяють органам державної і регіональної влади регулювати процеси формування і підвищення якості життя населення. Досліджено теоретичне підґрунтя поняття «якість життя», доведено доцільність його розгляду в об’єктивному, суб’єктивному, економічному, соціальному, індивідуальному, суспільному, внутрішньому та зовнішньому, аспектах. Спираючись на сутнісне тлумачення якості життя зробленно висновок, що його об’єктом є якість особистого, громадського, сімейного та трудового життя. Доведено необхідність проведення дослідження проблем якості життя населення і пошук більш надійних критеріїв і показників якості життя населення, які дозволяють органам державної влади впливати на процеси формування і підвищення якості життя населення. Проведене дослідження дозволило стверджувати, що якість життя – це комплексна характеристика задоволення матеріальних і культурних потреб людей, умов життєдіяльності, що склались, вільного розвитку окремої людини і суспільства в цілому. Ця характеристика включає показники комфорту і безпеки існування, стабільність середи існування і житла, рівня добробуту, доступність освіти і культури, ефективність сфери медичного обслуговування та ін. Для оцінки якості життя населення запропонована структура показників згрупованих в такі групи, як: фінансово-економічна; медико-екологічна; група показників матеріального добробуту і група показників духовного добробуту. Зроблено висновок, що на реалізацію стратегії підвищення якості життя мають бути націлені програми соціально-економічного розвитку України і діяльності місцевих органів влади.

почва – многофазная дисперсная среда, состоящая из твердых, жидких и газообразных частиц, перемешанных между собой в различных соотношениях. как объект обработки почва является материалом, разнообразными свойствами в зависимости от ее вида, структуры и состояния. свойства почвы имеют решающее значение для оценки качественных и энергетических показателей технологических процессов, происходящих в почве под воздействием рабочих органов почвообрабатывающих машин.

механический состав.  в зависимости от размеров твердые частицы почвы подразделяются на каменистые включения (размер частиц более 1 мм) и мелкозем (частицы размером менее 1 мм). при определении типа почвы по механическом составу анализируют только мелкозем и ориентируются на процентное содержание в почве песка и глины. частицы размером менее 0,01 мм относят к почвенной глине, а более 0,01 мм – к песку. по содержанию глины почвы получили различные наименования: глинистые (более 50% ‑ глина), суглинистые (50%-20% глины), супесчаные (20%-10% глины) и песчаные (менее 10% глины).

чем больше в почве содержится глины, тем труднее она обрабатывается. суглинистые и супесчаные почвы по своим свойствам занимают промежуточное положение и сравнительно легко крошатся, хорошо поглощают и удерживают влагу, высоким плодородием.