Опитувальна картка за романом
Д.Селінджера «Ловець у житі»
1. Чому Голден ненавидить Пенсі (знайди
щонайменше 4 причини)?
2. Під час футбольних змагань герой сидіть
наодинці на вершині гірки. Чому?
3. Який ріст у хлопця (запиши в
сантиметрах)?
4. Яке питання протягом книги бентежить
Колфілда та дратує всіх інших?
5. «По-справжньому мене захоплюють лише
ті книжки, після яких зринає думка: «От якби
близько потоваришувати з цим письменником і
щоб коли схотів — узяв і подзвонив йому по
телефону». Але таке буває зі мною не часто. Я б не проти подзвонити
цьому Ісаакові Дінесену. Рінгові Ларднеру також, звичайно, тільки Д.
Б. сказав, що він уже помер». Трохи відходячи від теми, скажи, а якому
письменнику зателефонував би особисто ти?
6. «Еклі взагалі був огидний тип. Просто паскудний. Сказати правду, я
його недолюблював». Чому Голден так говорить про Еклі?
7. Стредлейтер просить героя написати замість нього твір. Чому
талановитий на слово Голден описує бейсбольну рукавицю?
8. Чому Голден розпочинає бійку із Стредлейтером?
9. Навіщо хлопець бреше з три короби місіс Морроу в потязі до Нью-
Йорку?
10. У нашого героя складні стосунки з дівчатами. Що він говорить про
них?
11. «Дивна вона дівчина, каналія Джейн». Чим зачепила Голдена Джейн
Галлахер?
12. У готелі ліфтер Моріс пропонує цнотливому герою скористатися
послугами повії. Чому сексуальна ініціація так і не відбулася?
13. У Голдена є гроші. Чому він так
принципово відстоює 5 доларів у
суперечці з Морісом та Санні?
14. У розмові з черницею герой
говорить, хто його
найулюбленіший персонаж з
«Ромео та Джульєтти». Хто і
чому?

15. «А потім сталася дивна річ. Підійшовши до музею, я раптом відчув, що
не ступлю в нього й за мільйон доларів. Не тягло туди, ї край. А я через
увесь парк пройшов, так ждав цієї хвилини, і взагалі! Якби ще там була
Фібі, я, може, й зайшов би. Та Фібі там не було». Чому Голден не може
себе примусити зайти до Природничого музею?
16. Наш герой знаходиться в депресійному стані. У розмові з Саллі він
говорить, що він ненавидить у своєму житті. І що це?
17. Голден дуже любить своїх братів, але до Фібі в нього особливе
ставлення. Чому йому здається, що вона особлива?
18. Під час нічної розмови з Фібі Голден намагається сформулювати, що
він любить у цьому житті.
Чомусь йому на думку спадає
страшна історія з його
однокласником Каслом. Що
сталося з хлопцем?
19. На питання Фібі, ким би він хотів
бути, він говорить, що…
20. Намагаючись врятуватися від
самого себе, Голден завітав до
свого вчителя містера Антоліні.
Той, розуміючи, що коїться з
Колфілдом, пише йому листа зі
словами психоаналітика на ім'я
Вільгельм Штекель. Я (О.Д.)
пропоную тобі запамʼятати їх на все життя. Запиши їх ВЕЛИКИМИ
ЛІТЕРАМИ.
21. «Ця прірва, що в неї ти, як я вже сказав, падаєш, особлива, дуже
небезпечна. Той, хто в неї падає, ніколи не відчує і не почує дна.
Просто він усе падає й падає. Це буває з людьми, котрі в якусь хвилину
свого життя спробували знайти те, що їхнє середовище не може їм
дати. Або ж вони подумали, що їхнє середовище не може їм цього
дати. І вони покинули шукати. Покинули, так по-справжньому й не
почавши шукати». Як ти вважаєш, що Антоліні сховав під символом
прірви?
22. Які переваги академічної освіти згадує Антоліні?
23. Утікаючи від учителя, Голден не знає, куди йому подітися. Він починає
захворювати, щоб перейти вулицю, молиться Аллі, щоб той йому
допоміг. І в тих мареннях йому бачиться його подальша доля. Яка?
24. Протягом нашої книги герой страшенно лається. Чому ж він так
розлютився, побачивши на стіні школи Фібі матюк?

ол кандай тапсырма екен

Творчество одного из самых незаурядных талантов — николая васильевича гоголя — пришлось на мрачную эпоху николая i. это были 30-е годы xix столетия, когда в россии после подавления восстания декабристов царила реакция, все инакомыслящие преследовались, лучшие люди повергались гонениям. описывая современную ему действительность, н. в. гоголь создает гениальные по глубине отражения жизни произведения. в поле зрения писателя не только провинциальные чиновники и помещики. темой его творчества становится вся россия — на примере нравов и быта маленького уездного городка. про замысел своей замечательной комедии “ревизор” гоголь писал: “в “ревизоре” я решился собрать в одну кучу все дурное в россии, какое я тогда и за одним разом посмеяться над всем”. героями комедии гоголь сделал чиновников уездного города. на первый взгляд простому сюжетному ходу (проезжего мелкого чиновника принимают за ревизора) автор во всей полноте раскрывает характеры героев, их нравы и привычки. какова же россия в миниатюре — город, из которого “хоть три года скачи, ни до какого государства не доедешь”? “на улицах кабак, нечистота! ” возле старого забора, “что возле сапожника, на сорок телег всякого сору”. церковь при богоугодном заведении, “на которую назад тому пять лет была ассигнована сумма, строиться, но сгорела” а как живется “купечеству” да “гражданству”? кто обобран, кто выпорот, у кого синяки на скулах от усердия держиморды; арестанты не кормлены, в больницах вонь, и больные “все как мухи выздоравливают”. узнав о предстоящем визите государственного инспектора, чиновники города тут же пытаются навести порядки в своем городе. но к чему сводятся их усилия? к соблюдению внешних приличий (снятие охотничьего арапника, висевшего в присутствии, уборки улицы, по которой поедет ревизор). “насчет же внутреннего распоряжения и того, что называет в письме андрей иванович грешками, я ничего не могу сказать. да и странно говорить: нет человека, который бы за собою не имел каких-нибудь грехов. это уж так самим богом устроено”, — говорит городничий. таким образом, гоголь показывает, что быт провинциального города определяется отношением чиновников к своей службе. мы видим, что те, кто в силу своего общественного долга призван противостоять беззаконию и заботиться о благе горожан, погрязли во взяточничестве, попойках, картежных играх и сплетнях. городничий, например, с гордостью объявляет: “тридцать лет живу на службе! трех губернаторов обманул! ” ему вторит судья: “я говорю вам откровенно, что беру взятки, но чем взятки? борзыми щенками. это совсем иное дело”. почтмейстер, выслушав поручение (“всякое письмо этак немножко распечатать”), наивно признается: “знаю, знаю, этому не учите, это я делаю не то чтоб из предосторожности, а больше из любопытства: смерть люблю узнать, что есть нового на свете”. все созданные гоголем в комедии “ревизор” образы чиновников воплощают типичные черты, характерные для государственных служащих николаевской россии. помимо пошлости и двуличия, они отличаются крайне низкой образованностью. мы видим, что самым “начитанным” из персонажей является судья ляпкин-тяпкин — за всю свою жизнь он прочел пять или шесть книг и “поэтому несколько вольнодумен”. полная беспринципность, корыстный расчет, злоупотребление служебным положением — таковы нравы уездного чиновничества. интересно, что казнокрадство, взяточничество, грабеж населения — эти ужасные по своей сути пороки — показаны гоголем как повседневные и даже вполне закономерные явления. и вот в городе инкогнито появляется ревизор, представляющий собой опасность для всех чиновников, но особенно для городничего. ведь с него первый спрос, да и грехи у него посерьезнее: в руки плывут не только “шубы и шали”, да “кули товаров от купцов”, а и государственная казна, средства, отпущенные на благоустройство города, на социальные нужды. а это скорым распоряжением не поправишь: “не вывезешь горы мусора, не прикроешь соломенной вехой пустот и развалин, не выстроишь церковь, а главное — не заставишь молчать всех обиженных”. комичность ситуации состоит в том, что в гостинице живет не ревизор, а жалкий “елистратишка”, промотавший в петербурге все свои деньги. а чиновники перед ним трепещут. не распознал “фитюльку”, “пустышку” и сам городничий. каждую реплику перепуганного хлестакова еще более перепуганный антон антонович воспринимает совсем в ином смысле. то, что хлестакова приняли за ревизора, говорит о том, в какой степени чиновники запуганы такими проверяющими. тем самым гоголь подчеркивает, что для россии в те времена инспекторские наезды инкогнито были обычным явлением. и конечно, ревизора повсюду встречали так, как встретили хлестакова — ему была дана взятка, а еще гостя нужно было подпоить, чтобы разведать все окончательно. ”.