Анотація до твору «Скарб» (придумати самому а не скопіювати) ів!

Вранці я прокинувся на диво рано - яскраве сонячне світло набридливо пробивалося крізь тоненькі завіси. невдоволено бурмочучи, я потягнувся, встав з ліжка і почимчикував до величезного вікна. за холодну зиму його рама геть розм'якла та де-не-де пропускала тоненькі потоки холодного вітру. я давно вже казав мамі, що час поставити нові вікна в будинку, та весь час чув одну відповідь: "в нас немає достатньо грошей". я вже хотів завішати штори, та мимоволі поглянув у вікно. - господи, скільки я спав? - скрикнув я. ще вчора ввечері надворі простелявся невеликий шар снігу, дерева похмуро перекривали сіре небо, а зараз весь сніг кудись зник, небо стало ясне, безхмарне. біля самого яскравіше звичайного світився зеленню мох, чорна земля відблискувала сонячні зайчики своїми калюжами та струмочками. таке відчуття, наче за ніч природа нарешті згадала, що вже квітень і час влаштовувати весну. я посміхнувся. - мамо, ти це бачила? - крикнув я в дверний прохід до сусідньої кімнати. - що вже трапилося? - спросоння спитав тихий голос. - йди сюди. через кілька хвилин мама вже підійшла до мене, засапана, в старому білому халаті, все ще тремтячи від легкої прохолоди. - мамо, дивись, - показав я їй на вікно. мама довго зачаровано дивилася на пробуджене подвір'я. вперше за стільки місяців вона посміхнулася. - сподіваюся. що з весною і наше життя стане кращим, - сказала вона мені і обійняла. - обов'язково, мамо. в школу я тоді не пішов - занадто багато справ було в дворі. весна - це не тільки пробудження всього живого, це ще й численні клопоти. мамі в садку, розпушуючи землю, я знайшов навіть три проліски. якщо тато повернеться скоро з війни, я їх йому обов'язково він повернеться - я це точно знаю, бо в таку весну не може бути нічого поганого, тільки щастя та радість.