Склади і запиши розповідь про вечір

Сонце схилилося до обрію. на заході загоряється вечірня зоря, забарвлюючи півнеба малиново-червоними сполохами. ми з двоюрідним братом поспішаємо за околицю, скоро приженуть стадо. ми біжимо по дорозі, представляємо себе тракторами. вдалечині чується приглушений мукання. раптом помічаємо під ногами поранену птицю, хочемо її зловити, але вона не дається, а метрів через десять і зовсім злітає високо-високо і розчиняється в сутінках. тут ми розуміємо, що нас обдурили, це сіра плиска відволікали нас від свого гнізда. посміявшись, ми з братом поспішаємо знайти своїх корів, череда вже біля водопою. сутінки по селі чути як господині доять своїх корівок, десь цвіркун стрекоче а ось і перша зірка засяяла на безхмарному літньому небі. все навколо затихає, село завмирає і занурюється в сон.

українські народні родинно-побутові пісні дуже різноманітні за тематикою, настроєм, художніми засобами виразності. у них правдиво відображено все життя українського народу, багатство його духовного світу, найзаповітніші мрії і прагнення. великий знавець українського фольклору, письменник михайло стельмах зазначав: «нема такої значної події в житті народу, немає такого людського почуття, яке б не обізвалося чи рокотом грому, чи ніжною струною в українській ліриці, яку по праву можна назвати нашим національним скарбом і перлиною світової народної творчості».

 

серед найпоширеніших родинно-побутових пісень — пісні про кохання, пісні про родинне життя, колискові та жартівливі пісні. у піснях про кохання всі перипетії стосунків двох: і перше несміливе почуття, яке боїться виказати себе навіть поглядом, і відкрите утвердження щастя закоханих, і сумніви та образи, і біль розлуки, і невтішне горе зраджених, і мрії про майбутнє одруження. виспівуючи свою любов, дівчина добирає зворушливі у своїй простоті й правдивості слова. для неї від миленького кращого немає, бо гарне у нього все: і «любая розмова», і «що сам молод, під ним кінь ворон, ще й в сопілку грає! », навіть його сліди їй дорогі: «та вирву я, вирву кленовий листочок, прикрию, пристелю милого слідочок…» в уяві юнака також постають найпоетичніші образи, коли він думає про свою милу — червона калина, чорноброва, пишна, «серденько, рибонька, дорогий кришталю».

 

одним із найпоширеніших мотивів у піснях про кохання є мотив розлуки. і це не випадково: період розквіту народного пісенного мистецтва xv—xvii ст. був часом лицарської звитяги, далеких походів, запеклих боїв. молоді люди бачилися одне з одним короткий час, а потім минали довгі роки очікування, і від того, як відзначав м. гоголь, «кохання їх стає надзвичайно поетичним».

 

пісні про родинне життя говорять про радість і смуток, щастя материнства й горе сирітства, сімейну злагоду й незгоду. чимало пісень складено жінками, нещасливими в сім’ї, адже часто дівчину віддавали заміж за нелюба, котрий був, однак, багатим женихом. потім, у чужій сім’ї, вона ставала наймичкою, над якою збиткувалася свекруха, бо «невістка — чужа кістка», яку бив чоловік-п’яниця.

 

мати й дитя — це найпрекрасніші образи із загальнолюдської скарбниці духовності. чуттєвий зв’язок, що з дня народження існує між матір’ю та дитиною, дуже точно відбивався у зворушливо щирих і безпосередніх колискових піснях. усю любов і ніжність, бажання бачити своє дитя щасливим, розумним, здоровим, гарним мати вкладає в невибагливі рядки і простеньку мелодію, що підпорядковується ритму гойдання колиски. монотонний тихесенький наспів і пестливі лагідні слова мають заспокоїти, приспати дитину, тому м’якенькими лапками підступає до мальованої колисочки муркотливий котик, голуби приносять на крильцях сон-дрімоту. і реальні котик, голуби, ластівки, і фантастичні сонко та дрімота в колискових піснях діють немов люди, що цілком відповідає дитячому первісному сприйняттю. ці пісні водночас є і першими уроками, що в доступній формі знайомлять дитину з оточуючим матеріальним світом і моральними цінностями, заохочуючи їх до працелюбності, порядку, доброти і справедливості.

 

від добродушного гумору до в’їдливого глузування — таким є широкий діапазон настроїв і почувань у жартівливих піснях. іронія відчувається у самохарактеристиках: «хоч я гарна, та ледащо», «чи я собі не хазяйка та не господиня — три дні хати не мела, сміття по коліна». у жартівливих піснях постійно звучить протиставлення щедрих і скупих, роботящих і ледарів, скромних і хвалькуватих, кмітливих і недотеп, причому виразна перевага надається першим. сміху бояться навіть ті, хто нічого не боїться. так створюється колективна думка про народну мораль, етику й естетику.

 

хоч би про що йшлося у ліричній пісні, вона зворушує щирістю й безпосередністю. її творцям властиве конкретно образне мислення, вони говорять про те, що їх хвилює, викликає радість чи смуток. у родинно-побутових піснях яскраво вимальовується вдача людини: задерикувата чи покірна, вперта чи поступлива, сварлива чи лагідна, а крізь призму почувань однієї людини відбивається характер цілого народу. і саме співзвучність родинно-побутової пісенності із загальнолюдськими цінностями забезпечила їй любов та незгасаючу популярність у народі.