1. Що любив робити Гобсек у домах богатых людей? 2. Як Гобсек постраждав із-за своєї необачності?
3.Чому Гобсек визнавав друзями тільки Графа Дересте і Дервіля?

Гобсек (фр. Gobseck) — повість Оноре де Бальзака, надрукована уперше у 1830 році. Пізніше вона увійшла до циклу «Людська комедія» як частина «Сцен приватного життя». Основною темою твору є влада грошей, а основним персонажем, навколо якого побудована фабула, — лихвар Гобсек.

Спочатку  повість була надрукована у 1830 році частинами (en ébauche) в журналі «Ля Мод» під назвою «Лихвар», потім окремим томом у видавництві мадам Делоне під новою назвою «Небезпека непослуху». У 1835 р. назва змінилася на «Батечко Гобсек», теперішня назва «Гобсек» утвердилася з виходом у світ «Людської комедії» у 1842 році.

Повість багатопланова. На поверхні розповідь про одруження Камілли де Гранльє, доньки віконтеси де Гранльє, з графом Ернестом де Ресто, інша тема — зображення жадоби, яку уособлює лихвар Жан-Естер де Гобсек, але понад усе це картина всього суспільства, в якому панують гроші. Дія відбувається в період Реставрації Бурбонів, приблизно у 1829 р. Аристократія на той час повернула собі положення, втрачене під час Французької революції, але в суспільстві правили гроші. Багата буржуазія прагнула поріднитися із розореним дворянством, усе купувалося й продавалося. Саме поклоніння грошам виходить у творі на перший план.

Розповідь починається з опису салону мадам де Гранльє, де ведеться розмова господині з родинним другом адвокатом Дервілем. Дервіль чув розмову мадам де Гранльє зі своєю донькою Каміллою, й довідався, що Камілла закохана в молодого Ернеста де Ресто, сина Анастасії де Ресто, при народженні Горіо. Мадам де Гранльє невдоволена цим коханням, оскільки мати Ернеста розтратниця, пов'язана незаконним зв'язком з Максимом де Траєм, заради якого розтринькала свої статки. Втім, це тільки відмовка, справжня причина в тому, що в Ернеста немає грошей.

Дервіль приходить на до Каміллі — Ернест нещодавно зумів повернути собі родинну спадщину. Розповідь про те, як це сталося, повертає читача в часи, коли молодий адвокат-початківець Дервіль, познайомився з Жаном-Естером де Гобсеком, лихварем. Ці два персонажі з'являються в багатьох романах «Людської комедії», хоча б у вигляді згадок: «Полковник Шабер», «Розкоші та злидні куртизанок» та інших.

Дервіль познайомився з Гобсеком давно, коли вони обидва мешкали в одному дешевому пансіоні. Гобсек вже тоді жив відлюдькувато й розмовляв тільки з Дервілем, розповідаючи йому історії зі свого ремесла, приправлені цинічною філософією. Згодом Дервіль зумів викупити адвокатську практику, взявши під здирницькі проценти позику в Гобсека.

Дервіль продовжує свою розповідь, оповідаючи про те, як він познайомив із Гобсеком франта Максима де Трая, який сподівався позичити в лихваря гроші. Гобсек відмовився дати позику графу, зважаючи на його 300 тис. франків боргів і ні су за душею. Максим де Трай, утім, залучив до справи жінку, свою коханку, графиню де Ресто. Йому вдалося награними стражданнями умовити графиню взяти в Гобсека позику, з невиправдано великою заставою.

Чоловік графині довідався про аферу й з'явився до Гобсека, вимагаючи повернути заставу. Гобсек радить графу сховати гроші від дружини-марнотратниці, начебто передавши майно надійній людині, в якості якої пропонує себе. Посередником у справі виступає Дервіль.

Не отримавши від де Ресто розписки про фіктивність операції з передачею майна, Дервіль відвідує графа. Той важко хворий. Графиня де Ресто робить усе можливе, щоб не допустити адвоката до чоловіка. Вона вже розірвала стосунки з Максимом де Траєм. Не маючи змоги зустрітися з Дервілем, граф хоче передати документи сину, але графиня перешкоджає й цьому. Перед смертю графа де Ресто вона на колінах благає у чоловіка прощення, але марно. Граф помирає, а наступного дня Гобсек з Дервілем застають в його будинку страшну картину — графиня перевернула все догори ногами, шукаючи заповіт. Почувши кроки людей, вона жбурляє у вогонь документи, призначені Дервілю, внаслідок чого Гобсек стає власником усього майна покійника.

Гобсек вступив у володіння новими маєтками. Дервіль звертався до нього з благанням ти графиню та її дітей, але лихвар цинічно відповідав, що «біда навчить» — він поверне спадщину Ернесту тільки тоді, коли той пізнає ціну грошам і людям.

Розповідь Дервіля закінчується його останнім візитом до Гобсека, коли той уже помирав. Дервіль хотів ще раз спробувати вблагати лихваря, щоб до молодим закоханим. Під кінець життя жадібність Гобсека перетворилася в божевілля — його будинок став звалищем накопичених речей. Але старий скнара вже на порозі смерті. Перед смертю він все ж таки заповідає все своє майно Дервілю, а замок де Ресто повертає Ернесту.

Повість «Гобсек» двічі екранізувалася в Радянському Союзі в 1936, режисер Костянтин Еггерт, та у 1987 році, режисер Олександр Орлов.

Объяснение:

Мне нравится это бессмертное произведение, потому что оно действительно актуально в наши дни. оглянитесь, сколько вокруг нас таких митрофанушек с богатыми папеньками и маменьками, которые и сейчас не хотят ни  учиться, ни работать, живут на всём готовеньком и в ус не дуют.   митрофанушка  - главный герой, он и есть "недоросль", родителями. его отец -  простаков  во всем подчиняется своей жене и не имеет права голоса в семье, именно  от матери митрофанушки зависит все, что происходит в жизни этого семейства.  основная мысль и идея - осуждение дворянского воспитания, ведь недоросль - это молодой дворянин, который не получил документа об образовании, их не принимали на службу, и им не разрешалось вступать в брак. митрофанушка именно образец такого недоросля, который на вопрос "дверь - это прилагательное или существительное? " совершенно серьезно спрашивает: какая дверь? а далее он объясняет, что дверь, которую приложили прилагательное, а дверь, которая в чулане стоит, пока еще существительное. ну не смешно ли? а теперь посмотрите вкруг, разве исчезли они, митрофанушки, из нашего общества? нет, по-моему, их стало еще больше.пьеса читается легко и весело, я всем советую ее прочитать, получите удовольствие и вдоволь насмеетесь