Гофман чого навчає казка ​

Новела-казка Гофмана "Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер", поєднуючи два світи — казковий і реальний, розкриває багато глибоких філософських тем. Це й боротьба добра зі злом, і проблема людини й природи, тема кохання і буденності. Казка — фантастична картина світу, та в ній алегорія, що допомагає зрозуміти цей світ. Що таке добро? Здається, зрозуміло — це коли комусь зробили добре. Але в казці добра фея робить добро нікчемному огидному Цахесу Цінноберу, просто жаліючи його каліцтво та його нещасну матір. Та чи оцінив добро Цахес? Адже фея сподівалася, що він почує її: "Ти не той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з людиною, на чиїх крилах ти, безкрила каліко, підносишся!" Та Ціннобер був з тих, хто все приймав як належне, не обтяжуючи себе ані зусиллями, щоб стати розумнішим, добрішим, вихованішим, ані докорами совісті. Більше того, він сіяв навколо себе невіру в добро, розчарування. Він робив нещасними людей, які своєю працею й талантом довели, що мають право на повагу, щастя, славу. Отож, добро, зроблене негідній людині, породжує зло. А невігластво сіє зло тим більше, чим вище піднеслась людина, яка безапеляційно судить про все. Таким невігласом у казці є не тільки Ціннобер, але й Мош Терпін — професор, що, одержавши посаду директора всіх природничих справ удержав), "цензурує та ревізує сонячні й місячні затемнення". Отже, виходить, зовсім не зовнішність і не посада роблять людину освіченою, доброю, порядною. Навіть фея у кінці говорить до Цахеса: "Бідний Цахес! Пасинку природи! Я бажала тобі добра! Можливо, я помилялася, думаючи, що чудесний зовнішній хист, яким я тебе обдарувала, осяє благотворним променем твою душу..."

У казці своя філософія, зовсім не казкова. Філософський смисл твору якраз і полягає в тому, аби попередити людство: ніхто, окрім вас самих, не зробить вас розумними, добрими, освіченими. Для цього треба докладати зусиль, працювати, бо те, що не зароблене, — нетривке, ненадійне, бо чуже!

Запорожцы победно шли по Польше,разоряя города и сёла.Казачье войско решило идти на Дубно,рассчитывая на богатства города и горожан,но получили решительный отпор и решили взять город измором.Вытоптав поля и уничтожив все посевы кругом,казаки начали осаду города.Тарас призывает казаков к терпению,он трижды произносит речь,призывая товарищество к защите Родины.Атаман войска полон решимости,он поднимает дух товарищей,казаки готовы к битве.Андрий под покровом ночи покидает войско и по подземному ходу уходит в Дубно.Его провела служанка панночки,он спешит на любимой.Принеся хлеба,он от голода панночку и остаётся с поляками.

Остапа выбирают куренным атаманом,вместо погибшего товарища.Польское подкрепление прибывает, по дороге они убивают казаков ,многих забирают в плен.Казаки решают брать приступом Дубно,отомстить за погибших и освободить пленных.Тарас узнаёт о предательстве Андрия,он ослеплён гневом.Решающий штурм страшен,на Дубно прибыло войско польское,а казаки разделились:половина ушла назад,на Сечь напали татары и увезли казну.Тарас возглавил осадное войско,его пламенные речи поднимают казаков на бой,для многих последний.Тарас находит Андрия и убивает сына,который не сопротивляется и умирает с именем любимой на устах.Схватка казаков с поляками ужасна,подкрепление поляков решает исход битвы.Тарас тяжело ранен,Остап пленён,остатки разбитых казаков возвращаются в Сечь,битва проиграна.

Тарас показал себя настоящим лидером,он сердце казачьего войска,моральный лидер.Беспощадный и могучий воин,заботящийся о товарищах,мудрый полковник.

Остап смелый и решительный воин,возмужавший "лев",бесстрашный в битвах.Мстя за товарищей,Остап безрассуден,он бросается в бой,презирая опасность,это стоит ему жизни,он попадает в плен.

Утончённый Андрий не разделяет взглядов отца,ему чужды сражения,его душа стремилась к любви и спокойствию.Выбрав путь предательства,Андрий погубил только себя,но панночку.