Чому США називають країною емігрантів? Як вплинула міграція населення на формування ідентичності громадян США? (Обґрунтуйте відповідь)

Історія міграції населення в Америці нараховує кілька століть, починаючи з відкриття материка і його колонізацією. Протягом усього цього періоду міграційні потоки на території країни неодноразово змінювали свій напрямок. Можна виділити 4 напрямки міграційних потоків в США – Захід, Південь, Північно-Схід і Середній Захід.

В період європейської колонізації населення Америки розподілялося в рівній мірі на Північному сході і Півдні країни. Початок 19 століття ознаменовано освоєнням і розвитком Середнього Заходу, а потім і територій Заходу, що відповідно внесло зміни на карту розселення населення.

У 20 столітті карта розселення народу знову зазнала змін за рахунок скорочення міграційних потоків на Північний Схід і Середній Захід і відповідно приріст населення в регіонах Півдня і Заходу.

Так, за даними переписів населення 1980-го і 1990-го року, всього за десятиліття населення Заходу збільшилася майже на чверть, населення Півдня на 13 відсотків, при цьому гається незначне збільшення населення Середнього Заходу і Північного Сходу – 1,4 і 3, 4 відсотки відповідно.

Таким чином, населення США на початку 2000 року розподілилося по країні в такий б: на Північному сході розташувалася п’ята частина громадян, на Середньому Заході чверть населення, на Заході також одна п’ята частина населення, і близько 35% на території Півдня.

Щоб представляти загальну картину внутрішньої міграції США, слід виділити «Сніговий пояс», в якому розташовуються 2/3 регіонів країни, і «Сонячний пояс», де розташована 1/3 регіонів країни. Внутрішня міграція в Америці в основному є переміщення населення з «Сніжного пояса» в «Сонячний пояс». Так, в 1950 році перевага в розселенні населення було за штатами, що входять в «Сніговий пояс», вже в 1990-му році перевага гається у штатів «Сонячного поясу», причому частка населення цих штатів зростає.

Можна виділити дві основні причини такого розміщення населення:

розміщення основних засобів виробництва на території Півдня і Заходу;

сприятливий клімат і умови життя, зростання населення за рахунок припливу населення похилого віку.

Найбільш привабливими штатами для потоку мігрантів є Каліфорнія, Флорида і Техас. За одне десятиліття ці три штати в сукупності дали половину загального приросту населення США.

Найбільший відносний приріст також гається в штатах «Сонячного поясу», а саме в Неваді, Арізоні, Колорадо і Юті.

Таким чином, можна відзначити, що характерною особливістю внутрішніх міграційних потоків США є високий рівень мобільності населення та бажання переїхати в сприятливі кліматичні умови.

Саме ці особливості формують загальну картину внутрішньої міграції.

Зовнішні міграційні потоки

Америка стає кінцевим пунктом переміщення для значного числа громадян інших країн, на даний момент щорічний приплив населення на постійне місце проживання становить 1 мільйон чоловік. Максимальний приплив гався в 1900-1914 році і склало 13,4 мільйонів чоловік.

Объяснение:

"петр неоднократно бывал в слободе.    в первый раз, во время стрелецкого бунта (1698 год), он приехал сюда с матерью и женой из троице-сергиевого монастыря. в слободе, на горках, юный царь со своим потешным полком проводил учения со вполне взрослой артиллерийской пальбой «чтоб в москве слышно было».

находясь в  александровской слободе, 17 сентября 1689  года, петр i от  своего имени и  брата ивана дал распоряжение окольничему князю и.с.  хотетовскому: во  всех официальных документах исключить упоминание царевны софьи. отныне в  них должны упоминаться только цари (с  обязательным каждый раз полным перечислением всех составляющих титула) иоанн алексеевич и  петр алексеевич. но  насколько еще зыбко и  неустойчиво было положение победителей! ведь именно в  этот день, находясь в  москве, царь иоанн алексеевич и  его окружение устраивают праздник в  честь дня тезоименитства царевны софьи алексеевны.

в  записных книжках петра i, обнаружилась его записка, написанная, по  мнению ее публикаторов, в  «письмах и  бумагах императора петра великого» (том 1), во  время военных учений под  александровской слободой. петр записывает себе «для  памяти», что  нужно обязательно сказать князю а. м.  черкасскому: в  дальнейшем для  учений необходимо доставить еще пушек, а  также «пистолеты взять». записка является собственноручной, написана карандашом на листке и на сегодняшний день находится в экспозиции музея   александровской слободы. 

из  потешных полков и  стрельцов, так успешно «воевавших» под  александровской слободой, в  дальнейшем были сформированы два первых гвардейских полка армии  — преображенский и  семеновский. именно в  конце xvii — начале xviii века появилась форменная одежда, которую в  полной мере можно назвать мундирами. знаменитый сподвижник петра i  иван иванович бутурлин (его последние годы жизни прошли близ слободы в  селе крутец)  был одним из  первых офицеров этого полка, а  в  дальнейшем командовал им. о нем мы расскажем отдельно.

преображенский полк сыграл решающую роль в  воцарении в  1725  году императрицы екатерины i (владела александровской слободой с 1722 по  1727  гг.) и  в  1741  году дочери петра елизаветы (владела слободой с 1728  г.)

при петре первом, после того, как россию разделили на губернии, александровская слобода (все еще не город) была приписана к дмитровскому уезду московской губернии."