ТВІР РОЗДУМ Чи може Степан Радченко бути щасливою людиною

"Что такое счастье?", — этот вопрос задавал себе когда-нибудь каждый и не получал на него удовлетворительного ответа. Одному кажется, что счастье — это миг. Другому — труд. Третьему тоже что-нибудь кажется. Но, как ни странно, никто не сможет объяснить это понятие другому так, чтобы тот изменил свое представление о счастье. Это пытались делать многие великие поэты, писатели, архитекторы и другие деятели искусства, прилагая неимоверные усилия, чтобы их герои могли показаться людям счастливыми или наоборот. В этом, на первый взгляд, незначительном штрихе подчас заключалась вся ценность произведения. Знаменитый «Демон» Врубеля всем своим существом показывал, насколько он несчастен. Гете во многих произведениях отображал свое представление о счастье, как о миге.

Для писателя сделать своего героя объективно счастливым или несчастным, наверное, самая сложная задача. Ведь любой герой живет своей собственной жизнью, влиять на которую писатель может только частично, по этой причине все искусство писателя проявляется при создании образа. Поэтому, чтобы определить, счастлив ли герой или нет, мы должны для начала понять, может ли он быть счастлив.

григорій савич сковорода увійшов у свідомість своїх сучасників і нащадків як народний філософ і вільнодумець, як мудрий вчитель життя. і якби у мене буда змога звернутися до свого видатного співвітчизника у листі, я, напевно, написав би приблизно так.:

«доброго дня, шановний григорій савич!

дуже радий тому, що маю змогу написати вам листа і висловити усе те, що хотів би вам  сказати при особистій зустрічі.

перш за все, я засвідчив би вам свою пошану і виразив подяку за вашу творчість. адже ваша висока освіченість ніколи не віддаляла вас від українського народу, ви ніколи не прагнули бути «чорною сковородою , яка пече білі млинці». тому і твори ваші завжди були найближчі тим, хто жив під солом’яними стріхами, тому своє призначення і сенс свого життя ви вбачали саме в цьому. можливо, вам це невідомо, але я повідомлю, що ваші твори поширювалися навіть у рукописах і поступово входили у репертуари українських лірників і кобзарів, а один з них у своїй п’єсі «наталка-полтавка» використав   іван котляревській. це був вірш «всякому городу нрав і права».

як представник просвітницької ідеології, як людина свого часу, ви, григорій савич, видобули свою філософію на вченні про «природну людину», яке відомо моїм сучасникам ще з філософських творів вольтера, на пошуках шляхів досягнення щастя такою людиною. я з вами повністю згодний, що у природі, перед всевишнім, усі люди рівні. згоден я і з тим, що громадська організація завжди породжує нерівність і жорстоку експлуатацію панівною верхівкою низів, а це є неприродним, невластивим самому єству справжньої людини. мабуть тому ви заперечували не тільки існуючий у ваш час громадський порядок, а й будь-яку експлуатацію людини людиною. найбільш повно розкрити хижацьку сутність українського панства вам вдалося у поезії, яку я уже згадував. сатиричне прямування вірша «всякому городу нрав і права» відобразило позицію трудового народу і вашу особисту позицію.

ви, григорій савич, незвичайна людина, адже ви ніколи у своєму житті не приймали оточуючого світу, який руйнував в людині усе людське – бажання мати серце, «як чистий кришталь», і прагнення до чесної роботи, що теж відповідало та й зараз відповідає ідеалам та настроям простої людини. дуже добре, що вас приваблювали людські духовні і моральні цінності. як я розумію, головне для вас було дивитися у самий корінь проблеми і   намагатися з’ясувати причину усіх людських бід. ваша думка співпадала з думкою видатних просвітителів вашого часу, адже ви вважали, що нещастя людей полягало у відступах від природного життя і богом заведеного порядку.

я вважаю, що цей ваш погляд знайшов відображення у «байках харківських». мудрість цих байок – це, в сонові своїй, невичерпна мудрість трудового народу з його розумінням добра і зла. бо першоосновою щастя вільної, незалежної від будь-яких обставин і умов людини є народне уявлення про моральні і душевні людські цінності. на мій погляд, тема «вільності» була однією з провідних тем вашої творчості.

познайомившись з вашими творами і вашим життям, я прийшов до висновку, що волю, як першооснову людського щастя, ви ідеалізували не тільки в творчості, а й у житті. мені відомо, що, уникаючи будь-якої залежності від обставин, місця і суспільства, які б могли обмежити вашу свободу, не маючи з собою ніякого добра, окрім двох-трьох книжок, у товаристві пса ви обійшли майже всю україну, переходячи від села до села. мабуть саме тому і на надгробку своєму ви заповіли зробити напис: «світ ловив мене та не спіймав». не переймайтеся – ваші нащадки виконали ваш заповіт.

мабуть це майже все, що я хотів вам сказати. тому закінчую свого листа і ще раз дякую вам, григорію савичу, за можливість написати вам листа, дякую за ваше життя і вашу творчість, яка сприяла розвитку українського народу і його поступу у вірному напрямку.і і прощавайте! »