Людина та її світ в античній літературі

Людина та її світ у античній літературі

Твір розміщено в твір з літератури 6 клас від Tvir в Понедельник 22 ноября

Починається наша заочна мандрівка у просторі й часі з найдавніших часів. Сьогодні перед нами відкриває свої таємниці антична культура. Вдома ви ознайомились з інформацією підручника про античність. Пригадайте, яку культуру ми називаємо античною. (Культуру Стародавньої Греції та Стародавнього Риму). Якими були хронологічні межі її існування? (Приблизно 1300 років, з VIII ст. до н.е. до V ст. н.е.) Як ви думаєте, чому ми, говорячи про світовий культурний та літературний розвиток, звертаємося перш за все саме до античності, а не до культури Китаю, Індії чи Єгипту, які хронологічно є більш древніми? (Саме Стародавня Греція та Рим мали ‘значний вплив на формування європейської культури, світогляду та її історії в цілому, тому європейці й звертаються до античності як до колиски свого цивілізаційного розвитку.)

Ми маємо тему «Людина та її світ у давніх літературах» з’ясувати для себе, що ж саме дала античність всьому людству і народам Європи, якими джерелами живилась сама, чому найбільше приділяла увагу людині, якою була уява давніх греків і римлян про світ і людину і як вона відобразилась у культурі античності і літературі зокрема. Для цього ми спробуємо узагальнити наш первинний досвід спілкування з античною культурою та історією, «який набули у попередніх класах, та розширимо й систематизуємо його на наступних п’ятнадцяти уроках, де більш детально будемо вивчати кращі взірці літератури Давньої Греції та Давнього Риму, що стали основою скарбниці світової літератури.

Світобачення антропоцентричне — людина у центрі буття як невід’ємна частка природи. Підвищення самоцінності людини від уславлення її сили та краси тіла до гармонії розуму та внутрішнього світу. Те, що людина та оспівування її самої та її світу стало однією із провідних тем у міфології і в янти’їній літературі, мало величезний вплив на формування і розвиток європейських літератур та культури Європи в цілому. Для наступних епох античність стала і основою світоглядних платформ, матеріалістичної та ідеалістичної, і невичерпним джерелом тем, сюжетів, проблем, образів, архетипів, які, переосмислюючись, від епохи до епохи надихають на створення шедеврів митців світової культури.

Як ми вже зазначили, витоки античності сягають невичерпної скарбниці міфопоетичної уяви давньої людини про світ і саму себе. Особливість міфології стародавніх греків полягає, перш за все, в її надзвичайній образності та гуманізмі. Тож перш ніж ми почнемо говорити про взірцеві (класичні) твори давньогрецької і давньоримської літератури, звернімося до найвідоміших циклів міфів періоду мікенської культури, яка стала підґрунтям до формування давньогрецької літератури.

(Таким чином людські якості підносились до рівня божественного. Людина все більше відчувала право бути господарем в оточуючому світі. Божественне начало робило її могутньою і досконалою. З’являється ціла плеяда таких героїв, чий родовід ми простежуємо від самого батька богіволімпійців Зевса, кращими з них були Персей, Геракл, Ясон, Тесей, Одіссей, Ахілл.

Дотримуючись черговості створення циклів міфів, на наступному уроці ми розглянемо цикл міфів про аргонавтів та з’ясуємо, як у них відобразилась уява стародавніх греків про людину та оточуючий її світ, які художні особливості міфології стали з часом надбанням античної літератури. Знайомство з циклами міфів давніх греків ще більше розширить коло наших знань про цю унікальну культуру й дасть нам можливість знову доторкнутися до скарбів культури, що залишається вічно юною, незважаючи на плин століть.

Роман длинный, так что и краткое содержание длинное лето 1565 года. князь никита романович серебряный возвращается из литвы. проведя 5 лет в чужой стране, князь так и не смог справиться с поставленной перед ним – подписанием мира между двумя государствами. проезжая мимо деревни медведевка, серебряный становится свидетелем того, как на небольшой населённый пункт напала шайка разбойников. после того, как дружина князя связала «лихих людей», выяснилось, что это царские опричники. серебряный не верит, что перед ним слуги царя и отправляет их к губернскому старосте в сопровождении своих воинов. князь отправляется дальше. по дороге он остановился на постой у колдуна. здесь никита романович узнаёт, что его возлюбленная елена дмитриевна вышла замуж. когда девушка осиротела, её некому было защитить от настойчивых домогательств князя афанасия вяземского. елена дмитриевна любила серебряного и дала ему слово стать его женой. однако никита романович слишком долго пробыл в литве. чтобы спастись от назойливого ухажёра, елена вышла замуж за боярина морозова. поскольку вяземский пользовался расположением ивана грозного, морозов становится опальным. серебряный возвращается в москву и отправляется к морозову. боярин рассказывает князю о том, что царь переехал в александровскую слободу, а между тем царские слуги, опричники, чинят произвол в городе. боярин уверен, что серебряному не следует ехать к ивану грозному. но князь не желает прятаться от государя. объяснившись с еленой, никита романович уезжает. царь даёт разрешение вяземскому увезти елену. узнав о том, что серебряный расправился с опричниками в медведевке, иван грозный хочет казнить князя. но за никиту романовича заступается максим скуратов. впоследствии князь серебряный оказывается впутанным в целую сеть придворных интриг. ему неоднократно грозит гибель от вражеской руки или смертная казнь. вяземскому всё-таки удалось похитить елену дмитриевну. морозов обращается к царю в надежде, что тот восстановит справедливость. в результате, и боярин, и князь оказываются в опале: иван грозный приказал казнить обоих. елена уходит в монастырь, отказавшись связать свою судьбу с никитой романовичем. серебряный просит царя назначить его на службу. много лет спустя иван грозный узнаёт, что отважный князь погиб, исполняя свой долг перед отечеством