Із поданих простих речень уторити складні. Після кожного речення записати його вид як складного. 1. Був зорепад і зелен сад. Ми були у парі.
2. Ось коли почалося справжнє змагання за нове життя. До цього життя закликала Леся Українка.
3. Чи то мені здається. Чи то правда свист тихшає.
4. Час летів, немов на крилах. Мов сон, життя минало.
5. Ох, не такою я була й малою. У той час летіла зірка над Сулою.

        стоїть на галявині зажурений клен. він — немов хлопець, який загубив свою дівчину. його міцні ніжні руки то опускаються до землі, то знову піднімаються до блакитних просторів. здається, що горе кленове дуже велике. якщо придивитися ближче, то можна побачити великі краплини сліз, що додолу.       пташки втішають свого вірного друга веселими піснями. але ніщо не може розвіяти смутку, що застиг на обличчі молодого витязя. прислухайтесь! ніби жалісні звуки линуть. це шумить-шепоче листя. мов майстерні витинанки, крутяться кленові листки на тоненьких гілочках, лопотять на вітрі. смуток хилить деревце, проте зламати не може. міцний високий стовбур міцно входить корінням у землю.       а сумував клен за молодою берізкою, яку нещодавно .       не сумуй, клене, бо біля молодого пеньочка проростуть білокорі гілочки і знову торкатимуться твоїх гілочок.