Складіть коломийку на тему школи Потім видалю питання!

Пані де реналь — дружина мера міста верьера, мати трьох синів. життя її протікає спокійно і безтурботно. вона не цікавиться справами чоловіка і справляє враження простушки. але жюльєн сорель, опинившись в будинку реналей в якості наставника-гувернера, відразу ж звертає увагу на пані де реналь, яка відрізняється «наївною грацією, чистою і живою». луїза не любить свого чоловіка. до жюльєна вона ще не знала пристрасті. але всепоглинаюче почуття до молодого гувернеру перетворює г-жу де реналь в палку і самовіддану жінку. сила цієї любові настільки велика, що вона здатна подолати егоїзм жюльєна, облагородити його внутрішній світ. … я вся — одна суцільна любов до тебе. навіть, мабуть, слово «любов» — це ще занадто слабо. у мене до тебе таке відчуття, яке тільки хіба до бога можна живити: тут все — і благоговіння, і любов, і слухняність … жюльєн усвідомлює, що це не просто скороминущий зв’язок із заміжньою жінкою, це щось більше. у ньому зароджується у відповідь високе почуття. але честолюбні задуми жюльєна спонукають його розлучитися з пані де реналь. лист, який луїза посилає маркізу де ла-молю, містить шокуюче зізнання в любовному зв’язку з жюльєном сорелем. лист напівбожевільного характеру, написаний в стані афекту, був всього-на-всього спробою пані де реналь перешкодити шлюбу коханої людини з іншою жінкою. «бідність і жадібність спонукали цю людини, здатну на неймовірне лицемірство, спокусити слабку і нещасну жінку і таким шляхом створити собі деякий стан і вибитися в люди … він не визнає жодних законів релігії. сказати по совісті, я змушена думати, що одним із способів досягти успіху є для нього зваба жінки, яка користується в будинку найбільшим впливом.» луїза нічого не може змінити у власній долі, але бажання щастя виявляється непоборним. любовне безумство пробуджує в ній силу духу, про яку вона раніше не підозрювала. після вироку жюльену пані де реналь домагається зустрічі із засудженим на страту коханим. жюльєн повертається в своїх почуття до луїзи його в кінці життєвого шляху «потягнуло до незлобивості і простоті». жюльєн немов сповідається пані де реналь: «у ті колишні часи, коли ми бродили з тобою в вержійскіх лісах, я міг би бути такий щасливий, але бурхливе честолюбство захоплювало мою душу в якісь невідомі далі. замість того щоб притиснути до серця цю чарівну ручку, яка була так близько від губ моїх, я дозволяв майбутньому забирати мене від тебе; я весь був поглинутий незліченними битвами, з яких мав вийти переможцем, щоб завоювати якесь нечуване становище … ні, я, напевно, так би й помер, не дізнавшись, що таке щастя, якби ви не прийшли до мене сюди, в в’язницю ». почуття горя і втрати настільки велике, що через три дні після страти сореля пані де реналь помирає, обіймаючи своїх дітей.