Если хоть что-то из этого зделаете, буду очень благодарна ❤️​(если ещё розкажите как рлзместить здесь больше балов, то обезательно добавлю к ответу 10 балов)

ответ: Цитатник план поеми Кавказ

1. “За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі.” 2. “Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. І неситий не виоре На дні моря поле. Не скує душі живої І слова живого. Не понесе слави бога, Великого бога.” 3. “Кати знущаються над нами, А правда наша п’яна спить.” 4. “Ми віруєм твоїй силі І духу живому. Встане правда! Встане воля!” 5. “За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі.” 6. “А сльоз, а крові!? напоїть Всіх імператорів би стало З дітьми і внуками, втопить В сльозах удов’їх. А дівочих, Пролитих тайно серед ночі! А матерніх гарячих сльоз! А батькових, старих, кривавих! Не ріки — море розлилось, Огненне море! Слава! Слава!” 7. “Борітеся — поборете! Вам бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!” 8. “Ми християни: храми, школи, Усе добро, сам бог у нас!” 9. “… У нас Святую біблію читає Святий чернець і научає, Що цар якийсь-то свині пас Та дружню жінку взяв до себе, А друга вбив. Тепер на небі! От бачите, які у нас Сидять на небі!” 10. “Ви любите на братові Шкуру, а не душу!” 11. “За кого ж ти розіп’явся, Христе, сине божий?” 12. “Неутомленнії поклони За кражу, за войну, за кров, — Щоб братню кров пролити потім в дар тобі приносять З пожару вкрадений покров тились! Та ще й хочем Других тити, Сонце правди показати… Сліпим, бачиш, дітям!!” 13. “Всьому навчим! Тільки-дайте Свої сині гори Остатнії… бо вже взяли І поле і море.” 14. “А поки що — мої думи, Моє люте горе Сіятиму. Нехай ростуть Та з вітром говорять. Вітер тихий з України Понесе з росою Мої думи аж до тебе!..”бъяснение:

давно,

іще в шістсот якомусь році,

ну, цебто більш як три віки тому,

коли носили шпаги ще при боці

і розважали стратами юрму,

коли відьом палили при народі,

коли наук не знали ще ладом, —

кажу, давно, кажу, у вишгороді

підсудна анна стала пред судом.

було тій анні, може, десять рочків,

її привів розлючений сусід.

багряне листя, кілька тих листочків,

останнє листя із кленових віт

було на стіл покладене, як доказ,

і шаруділо тихо на сукні.

осіннє сонце, яблуко-недоквас,

стояло в голих кленах у вікні.

і той сусід сказав тоді у тиші:

— панове судді! я її привів.

вона кольорові миші

з оцих ось жовтих і сухих листків.

ото складе листочок до листочка,

два рази хукне — так і побіжать.

у мене діти, в мене син і дочки,

у них цяцьки так жужмом і лежать.

вони були нормальні і здорові,

а ця чаклунка збила їх з пуття.

вночі їм сняться миші кольорові.

од тих мишей немає нам життя!

тоді суддя в судейській чорній мантії

сказав:

— життя — це справа без гарантії.

чаклунок ми караєм по закону.

перехрестіться, пане, на ікону.

скажіть суду: вона із димаря

вночі літала чи згасила зірку?

чи вам ті миші згризли сухаря,

а чи прогризли у підлозі нірку?

сусід сказав, що миші ті якраз

такої шкоди не чинили зроду,

що в господарстві наче все гаразд,

а йдеться швидше про моральну шкоду.

суддя спитав: — вони на вас гарчать?

— та, — каже, — ні. але вони яскраві. —

два рази хукнув писар на печать.

сиділа тихо дівчинка на лаві.

був сірий день. і сірий був сусід.

і сірий стіл. і сірі були двері.

і раптом нявкнув кольоровий кіт.

залив чорнилом вирок на папері.