Напишите краткое содержание Лесков Николай Семенович "Человек на часах"7-10 предложений

Зима в Петербурге 1839 года была с сильными оттепелями. Часовой Постников, солдат Измайловского полка, стоял на посту. Он услышал, что в полынью попал человек и взывает о Солдат долго не решался оставить свой пост, ведь это было страшным нарушением Устава и почти преступлением. Солдат долго мучился, но в конце концов решился и вытащил тонувшего. Тут мимо проезжали сани, в которых сидел офицер. Офицер стал разбираться, а тем временем Постников быстро вернулся на свой пост. Офицер же, поняв что произошло, доставил в караульню. Офицер доложил, что он утопающего ничего сказать не мог, так как от пережитого потерял память, да толком и не разобрал, кто его Дело было доложено подполковнику Свиньину, усердному служаке.

Свиньин посчитал себя обязанным доложить обер-полицмейстеру Кокошкину. Дело приобрело широкую огласку.

Офицер, выдавший себя за был награждён медалью «за погибавших». Рядового Постникова было приказано высечь перед строем двумя сотнями розог. Наказанного Постникова на той же шинели, на которой его секли, перенесли в полковой лазарет. Подполковник Свиньин приказал дать наказанному фунт сахару и четверть фунта чаю.

Постников ответил: «Много доволен, благодарю за отеческую милость». Он и на самом деле был доволен, сидя три дня в карцере, он ожидал гораздо худшего, что мог ему присудить военный суд.

Объяснение:

Авторка намагається показати батькам, що прагнення виховати своїх нащадків «ідеальними» позбавляє дітей їхньої індивідуальності, робить їхнє життя нудним і нецікавим, а нерідко призводить до відчуження. Надто самостійний, серйозний, проте «штучний» хлопчик Конрад, потрапивши у реальне життя, не лише сам вчиться жити в суспільстві, а й навчає дорослих придивлятися до дитячих проблем, розуміти мотиви їхніх вчинків, упорядковувати власне життя, щоб бути дітям гідним прикладом.

Пані Бартолотті різко відрізняється від свого оточення: вона носить чудернацький одяг, який почасти не відповідає її віку чи порі року, яскраво фарбується, щоб виокремитися із «сірого» середовища. Вона охоче замовляє речі за різними каталогами, так, що інколи вже й не пам’ятає, що і коли вона замовила. Тому вона не дуже здивувалася, коли одного разу отримала посилку з консервною бляшанкою, в якій був семирічний хлопчик на ім’я Конрад. Одразу полюбивши хлопчика, пані Бартолотті намагається стати йому «справжньою» матір’ю, хоча сама ще не «подорослішала» (почасти поводиться як маленька та й називає себе «дитино моя»). Вона не вміє влаштувати свій побут, дати раду грошам, налагодити власне життя. Та й про дітей вона не вміє дбати, тому й запитує у Конрада, як краще з ним поводитися, чим його годувати… Тільки завдяки своїй відкритості, щирості та відданості пані гідно справляється із обов’язками матері, вона дає «фабричній» дитині саме те, чого їй найбільше не вистачає – материнську любов.

Конрад же, навпаки, гарно підготовлений до «ідеального» життя, він знає, як треба поводитися вдома і в школі, що треба одягати і які пісні співати. Проте його знання мало допомагають йому адаптуватися в дитячому середовищі, а його «ідеальна» поведінка навіть заважає йому знайти друзів. Сусідська дівчинка Кіті (не завжди чемна і не завжди говорить правду) допомагає хлопчикові подолати власну «запрограмовану ідеальність» і стати «нормальною» дитиною.

Коли ж на фабриці зрозуміли, що Конрада помилково відправили не за тією адресою, і хотіли повернути назад, пані Бартолотті, Еґон і Кіті доклали всіх зусиль, щоб він залишився. Та й сам Конрад змінився так кардинально, що люди у блакитному вбранні самі відмовилися забирати його на свою «ідеальну» фабрику.