ОЧЕНЬ Визначити види складних речень( підрядне, сурядне, безсполучникове)

Мені учора снився Наливайко, дак він казав, що в пеклі защитають ці наші муки.

Та зрозумій же, пентюху упертий, — ми тут по ділу, нас везуть на страту.

Горять свічки, і сосни пахнуть ладаном.

Ну, ті сказали, що Маруся — відьма, що у Полтаві гіршої нема, що всі це знають, і по ній це видно, і що вона ж співала і сама.

І теж вона признала під сумлінням,— що так було, любилися ми з Грицем, побратись мали...

Тюрма повільно сповнюється світлом, та лиш причаїлась темрява в кутках.

То найменший брат теє зачуває, він білим лицем до сирої землі упадає,

та до своїх братів рідненьких словами промовляє.

Коли ж вона його причарувала, він як сказився, геть одбивсь од рук.

Я вже й варила зілля полинове, щоб мій Грицько від туги не зачах.

Лежали зрушені плити, як зашерти чорної криги, і янголи в білій одежі впритул обступили вівтар.

Вони тебе й не думали в'язати, так ти ж на них із шаблею своєю.

Уже й села нема, а цвинтар залишився.

Особи урядові, та хай же бог усю мене, як є, як щось отут збрехала я судові і на душі й на тілі обіб’є!

І всім усе зробилося ясне, хтось і слівце сказав уже масне.

Проз їхній двір тоді я саме їхав, коли Грицька на цвинтар повезли.

Суддя пождав, щоб гамір трохи змовк.

А вже пішли про мене й поговори, і знов потяглися тоскні вечори.

Його Пушкар з Іваном фундували, раніш були ліси там та ліси.

Все думаєш, і лікоть на столі.

Десь тиша Ворсклу переходить вбрід, і третя ніч пливе над яворами.

Щастя для людства в цілому і для кожної людини окремо шукали філософи і письменники протягом багатьох століть. і кожен уявляв щастя відповідно до своїх здібностей, нахилів, світобачення. ідеальний соціальний устрій, який змальовували в своїх творах т.кампанелла і т.мор, теж до деякої міри  був змальований згідно з уявленням про щастя людей. але щастя одних людей у такому випадку може обернутися нещастям інших. ще десятиріччя тому відповідь на питання, що значить бути щасливою людиною, було однозначним. щастя людини — у її служінні суспільству, народові, у боротьбі за краще майбутнє. зараз настали інші часи, і вже ніхто не нав’язує думок, не заставляє мислити всіх однаково. і виявилось, що кожен із нас уявляє щастя по-своєму. дехто знаходить щастя у накопиченні грошей і речей, у матеріальному достатку. що ж, таких людей неважко зрозуміти: адже в нашому нетривкому світі матеріальні цінності забезпечують існування людини. дехто знаходить щастя у вірі, добре, що зараз віра повернулася до нас. людська душа знаходить у вірі у бога той надійний прихисток, якого не має серед оточуючого світу. дехто вважає себе щасливим, тому що кохає когось. це теж щастя, тому що в коханні розкривається людина, вона стає багатшою духовно, чистішою, добрішою, кращою. щастя кожної людини залежить від неї самої. отже відомий афоризм козьми пруткова: «хочеш бути щасливим, будь ним» — до деякої міри виправданий. будь-яка людина гідна щастя. але воно не приходить само по собі, до нього треба йти. кожна людина шукає собі щастя. і мені здається, що, як би важко не було, треба радіти сонячному дню, відчуттю здоров’я або спокою, тиші і миру в рідній оселі, усім цим милим дрібничкам, з яких, власне, і складається життя. щастя — це не матеріальне благо, його повинно вистачити на всіх. то ж не лінуймося бути щасливими!