Переписати текст диктанту, виправляючи помилки, розділові заки, пропущені, доставити. Уся природа застигла в не вимовній красі. Тихо навкруги тільки чути шум води.
Село стояло у виличезній балці а балкою протекала виляючи стипова річичка. Один бік балки зривався високою кручою. Скеля, припавши землею, поросла деревами. По між них вилася стешка, що доводила до містка через річку. Побравшись стежкою, Марко звирнув до крениці.
Крениця била із скелі. Здавалося якась виличезна сила викинула з землі страшену камяну брилу. Вода витікала чистою холодною течією. Навколо було каміня, складене людцькою рукою. Хтось змурував цямриння а на нім поставив давній образ. Небуло вже видно малюваня, але, незважаючи на це, щороку на зелені св’ята дівчата квічали ікону над криничкою.
Од цього місьця віяло незказанною красою. Трохи отступивши від скелі, роскинувся гайок. Вирховітя дерев було нище від скелі. Марко любив здиратися збоку на скелю й сидіти там, дивлячись на блакитне небо, не рухоме каміня й тримтяче листя.

Здавалося б, кому зараз потрібні бібліотеки? у наше комп'ютеризоване, «інтернетизоване» століття! адже все, що потрібно, можна знайти в інтернеті, скачати і прочитати, коли зручно, не обмежуючи себе термінами.           мабуть, це поширена помилка тих, хто кожен день має справу із комп'ютером: їм здається, що всі поступають так само. але ж ті, у кого є доступ до інету, часто навіть не вміють грамотно скористатися відкритими перед ними ресурсами: знайти потрібну книгу, статтю, документ. не говорячи вже про те, що багато людей, особливо старшого покоління, звикли тримати в руках «справжню», друкарську книгу, а не читати текст з монітора.           отже, не дивлячись на прихід інформаційних технологій, бібліотеки як і раніше користуються попитом. але розвивати нові технології бібліотечної справи потрібно. для того, щоб не втратити нинішніх читачів і навіть залучити нових.         бібліотеки ніколи не зникнуть. тому що у них не просто книжки, там вчать систематизувати знання. останнім часом книгозбірні все більше перетворюються на місце для спілкування, для навчання і презентації книг. бібліотеки готові змінюватися, вони завжди будуть потрібні, адже досі людство не винайшло досконалішого способу і більш доступного соціального інституту зберігання інформації, ніж бібліотека.         як стверджують нейрофізіологи, людський мозок здатний зберігати інформацію, яка у декілька разів перевищує сховище бібліотеки конгресу сша. але доки ми не навчилися використовувати хоч би половину можливостей мозку, нам потрібні книгозбірні.       повертаючись до питання, винесеного у заголовок даної статті, стає очевидно, що воно риторичне. у сучасних умовах, коли суспільству необхідні достовірна, оперативна інформація і нові практичні, і знання, потреба у всьому цьому для переважної більшості населення може бути задоволена лише через загальнодоступні бібліотеки – по суті, єдиними установами, що безкоштовно доступ до інформації.         і якщо сучасна людина не хоче загубитися у нашому складному світі, не хоче бути безликим паном ніхто, йому пряма дорога до бібліотеки.