Які наслідки для історії Європи і християнства мало падіння Константинополя в 1453 році та загибель Візантійської імперії
​

Сфрандзі пише, що вже після того, як закінчився штурм і місто було взято, тіло імператора Костянтина зуміли знайти і впізнати лише за царськими чоботами з орлами, які той носив. Султан Мехмед, дізнавшись про це, наказав виставити голову Костянтина на іподромі, а тіло поховати з царськими почестями (Сфрандізі, «Велика Хроніка» 3, 9). За іншими джерелами (Дука) голова Костянтина була піднята на колону на форумі Августа.

Незабаром султан довідався, що угорець Урбан пропонував свої послуги і Костянтину, але візантійська знать не бажала витрачати власні кошти, а у Костянтина не було грошей. Урбан намагався переконати Мехмеда, що вирішив в такий б до йому завоювати Константинополь. Дізнавшись про таку страшну зраду, султан наказав стратити Урбана і всю візантійську знать.

Костянтин був останнім з імператорів ромеїв. Зі смертю Костянтина XI, Візантійська імперія припинила своє існування. Її землі увійшли до складу Османської держави. Грекам султан дарував права самоврядної громади всередині імперії, на чолі громади повинен був стояти Патріарх Константинопольський, відповідальний перед султаном.

Сам султан, вважаючи себе наступником візантійського імператора, прийняв титул Кайзер-і Рум (Цезар Риму). Цей титул носили турецькі султани до закінчення Першої світової війни.

Багато істориків вважають падіння Константинополя ключовим моментом у європейській історії, що відокремлює Середньовіччя від епохи Відродження, пояснюючи це крахом старого релігійного порядку, а також застосуванням у ході битви нових військових технологій, таких, як порох і артилерія. Багато університетів Західної Європи поповнилися грецькими вченими, що втікали з Візантії, і це відіграло чималу роль у подальшій рецепції римського права.

Падіння Константинополя також перекрило головний торговий шлях з Європи до Азії, що змусило європейців шукати новий морський шлях і, можливо, призвело до відкриття Америки і початку епохи великих географічних відкриттів.

Однак більшість європейців вважала, що загибель Візантії стала початком кінця світу, оскільки тільки Візантія була спадкоємицею Римської імперії. Із загибеллю Візантії могли початися жахливі події в Європі: епідемії чуми, пожежі, землетрусу, посухи, повені і, звичайно, напади чужинців зі Сходу. Тільки наприкінці XVII століття натиск Туреччини на Європу ослабнув, а ближче до кінця XVIII століття Туреччина почала втрачати свої землі.

Объяснение:

Объяснение:

Константинополь православная сталица мира ,его потеря свидетельствовала о погибели самой большой и мощьной православной стране мира , и утере разнообразных рукописей и преданий.

севере леса теснят пашни, окружают небольшие деревушки. почвы скверные, большое значение имеет скотоводство. для ведения хозяйства нужно много земли, и люди живут на расстоянии друг от друга. дома строят из бревен, снабжают большими печами. нужно возить лес на постройки, потом дрова на всю зиму, нужно распахать большие поля, вдалеке от дома. каждую весну нужно вывезти много зерна для посева, много навоза для удобрения поля. каждую осень нужно вывозить урожай, иногда — издалека.

значит, необходима рабочая лошадь, и часть зерна придется потратить на ее прокормление. ведь без ячменя и овса лошадь быстро выбьется из сил на пахоте и перевозке тяжестей.

обширные пространства лугов, полян, лесного высокотравья делают выгодным скотоводство. некоторые ученые считают даже, что и корова на севере нужна была вовсе не только для мяса и молока, но и для навозного удобрения. само земледелие властно требовало соединять тут земледелие со скотоводством.

северянин просто по необходимости оказывался несравненно инициативнее, активнее, бойчее южанина. он даже говорил быстрее, напористее, меньше выяснял ранг незнакомого собеседника. и уж конечно, он несравненно больше уважал самого себя, и спина его гнулась непросто.

люди севера, — самостоятельные, предприимчивые, свободолюбивые, вовсе не привыкли, что ими кто-то командует, тем более — завоеватель. и взять с них можно сравнительно немного, хотя сами они привыкли жить… ну, богато — , сильно сказано. но обеспеченно — это уж точно.

даже завоевав землю северян, трудно было сделать их рабами. само хозяйство требовало никак не рабских черт характера, а напротив — инициативы, самостоятельности, предприимчивости. и даже сделав северян рабами, трудно было разбогатеть их трудом.

на юге легче завоевывать людей, подчинять своей воле («легче гнулись спины»). а завоевав, легче использовать их труд для обогащения.

весь юг европы — это нищее крестьянство и сравнительно обеспеченное дворянство; феодалы на западе; довольно состоятельные горожане, чиновники — на востоке. таковы лангедок, прованс, да вообще почти вся франция, италия, испания, , греция.

но совсем не таковы скандинавия, дания, да и британия — где так и не возникло никогда слоя зависимых крестьян-рабов, а национальным героем стал робин гуд, — что характерно, вовсе не ноттингемский шериф.

в славянских землях легко определить границы распространения южного типа хозяйства. для этого вовсе не нужно быть профессиональным , нет нужды поднимать документы… достаточно сесть на поезд, идущий из петербурга в крым или на кубань, и разница между севером и югом предстанет предельно наглядно.

чем дальше на юг — тем меньше лесов, тем виднее рука человека во всем. примерно до харькова поезд будет грохотать на стыках, проносясь через сравнительно редкие деревни, в каждой из которых живет несколько десятков, самое большее — несколько сотен человек. эти деревни хорошо видны. если даже их не поставили на возвышении, они все равно выделяются на местности, среди полей.

.