Чим варни відрізнялися від каст?

варна і каста — це далеко не одне й те саме. Касти в Індії остаточно оформилися вже в середньовічну добу, вони існують і нині (їх налічується понад 10 тисяч). До касти входять представники однієї професії, що стала спадковою. Варни ж — інститути соціальні. Вони відрізнялися між собою передусім своїм суспільно-правовим статусом, місцем у певній релігійній системі, кодексом моралі й поведінки (дхармою), родинними зв’язками, професією.

Варни не були індійським феноменом, адже соціальна замкнутість окремих груп населення мала місце також в інших стародавніх суспільствах. Проте лише в Індії система варн набула, так би мовити, класичних форм, стала основою основ суспільного життя.

Вершину соціальної піраміди становили брахмани, яких релігійні тексти називали "володарями всесвіту", а населення вважало земними богами. Колосальний суспільний престиж випав на їхню долю завдяки тому, що вони монополізували релігійний ритуал.

Объяснение:

Касти в Індії остаточно оформилися вже в середньовічну добу, вони існують і нині (їх налічується понад 10 тисяч). До касти входять представники однієї професії, що стала спадковою. Варни ж — інститути соціальні. Вони відрізнялися між собою передусім своїм суспільно-правовим статусом, місцем у певній релігійній системі, кодексом моралі й поведінки (дхармою), родинними зв’язками, професією.Варни не були індійським феноменом, адже соціальна замкнутість окремих груп населення мала місце також в інших стародавніх суспільствах. Проте лише в Індії система варн набула, так би мовити, класичних форм, стала основою основ суспільного життя.

Эпоха великого переселения народов (II—V вв.) в значительной мере изменила этническую и политическую карту Казахстана, Средней Азии и Восточной Европы. В V в. многочисленные группировки союза тюркоязычных племен теле (тирек) рассели­лись в степной полосе от Северной Монголии до Восточной Европы, на юге их кочевья достигали верховьев Амударьи. В VI в. земли Казахстана подпали под власть могущественной державы - Тюркского каганата, правители которого вышли из династийного рода ашина, племени тюрк. Формирование собствен­но-тюркского этноса в период, предшествующий образованию каганата, проходило поэтапно с IIIпо сер. VI в. в районах Ганьсу, Восточного Туркестана и Алтая. Первое  упоминание этнонима «тюрк» встречается в китайских летописях и относится к 542 г. Китайцы считали тюрков потомка­ми сюнну (хунну). В 546 г., благодаря присоединению на Алтае разгромленного большого войска племени теле в количестве 50 тыс. кибиток, тюрки заметно усилились. Весной 552 г. предводи­тель тюрков Бумын выступил против своих сюзеренов аваров (жуань-жуаней) и нанес им сокрушительное поражение. На разва­линах этого государства они создали Тюркский каганат. Родона­чальником этого этно-социального объединения явился Бумын-каган (ум. в 553 г.) В годы правления его преемника Мукан-кагана (553—572) Тюркский каганат достиг политического господства в Центральной Азии. Были покорены кидани в Маньчжурии, кыргызы на Енисее, их данником  стало северокитайское государство. Стремясь овладеть богатствами оседлых племен, тюрки двину­лись в Среднюю Азию. Здесь они встретились с эфталитами, владения которых от Каспийского моря до Северной Индии и Восточного Туркестана. В 561—563 гг. тюрки заключили с Ираном антиэфталитский союз. В 564 г. шах Ирана Хосров Ануширван (531—579 гг.) отнял у эфталитов важную стратегичес­кую область Тохаристан. Основные силы эфталитов были разбитытюрками в 587 г. под Бухарой. Границей, сфер политического влияния Ирана и Западнотюркского каганата была Амударья. После завоевания Средней Азии тюрки стали хозяевами торго­вого Шелкового пути в страны Средиземноморья.