Висловнення : Власне ставлення до героїні Марусі Чурай

Ця дівчина не так, Маруся.

Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа.

Ліна Костенко

Українська народна пісня — то живий скарб, що йде від покоління до покоління, несе радість і смуток, чарує людську душу, дає її силу і натхнення. Пориньмо в сиві віки, доторкнімося серцем до золотих ключів людського генія — і нам уявляться ті першотворці, чиї імена хай і загубились у плині століть, але їхнє слово квітує і нині.

Часом з дивного серпанку вихоплюється легендарна постать автора. Такою є народна поетеса Маруся Чурай. Народилася для кохання широто, але не зазнала його радощів. І всі сподівання свого люблячого серця краплина за краплиною вилила в пісню бентежну, жагучу.

Образ Марусі органічно зливається з образом України. Постать реально! дівчини з народу, обдарованої чарівним голосом і поетичним світосприйманням, виростає до символу, ніби уособлюючи в собі духовний потенціал Вітчизни. За словами Івана, Маруся — це голос України, душа її. "Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах", — каже Іван. Таку ж характеристику дівчині дає й гетьман Богдан Хмельницький:

її пісні — як перло многоцінне,

Як дивен скарб серед земних марнот.

Справжній митець, Маруся наділена даром глибше й гостріше за інших відчувати світ, близько перейматися людськими радощами і стражданнями. Вона щира, довірлива й незахищена. Маруся з її етичним максималізмом стоїть над житейськими марнотами і брудом, вище дрібних амбіцій, заздрощів, прагматичного розрахунку. На відміну від Гриця, її не лякають матеріальні нестатки. Своїм високим благородством Маруся, навіть віддана на глум і осуд юрби, здатна викликами в людей шанобливий захват:

Злочинниця — а так би й зняв би шапку.

На смерть іде, — а так би й поклонивсь.

При всій своїй безпосередності Маруся мудра і добре бачить людські вади. Вона намагається зрозуміти і по змозі виправдати негідні вчинки людей, не бере на себе права осуджувати їх. Зате себе судить якнайсуворіше. Не може собі, що так пізно розгледіла Гриця, який виявився не тим, кого вона любила.

Образ Марусі Чурай зливається з образом України через те, що в ній втілені кращі моральні риси українського народу, його найвищі духовні злети. Героїня є причетною до важливих подій періоду боротьби українського народу за незалежність в середині XVII століття. Поетеса неодноразово вказує, що сам гетьман Хмельницький

дивував, безмірно дивував, —

що от скажи, яка дана їй сила,

щоб так співати, на такі слова!

За ставленням до Марусйної пісні, яка сприймається мов символ народного генія, і поділяються герої роману Ліни Костенко. Це одна з ознак соціального розшарування.

З одного боку, "Таку співачку покарать на горло, — та це ж не що, а пісню задушить!" — ставлення Богдана Хмельницького, "Пісень немає — і мене нема" — самої Марусі Чурай, а з іншого — "При чому тут пісні?" — Горбаня, "Це щось для дівки, синку, височенько. Не вірю, щоб складала це вона" — старої Бобренчихи.

Боротьба протилежних уявлень про життєві цінності витримана поетесою в усьому романі. А оте Грицеве — Марусі: "Затям, любов любов'ю, а життя життям". 1 справді, якого тільки лиха не зазнавала наша багатостраждальна земля... Отож, як вижити тим, хто віддає все життя, щоб протистояти цьому лихові?! Крім соціального розшарування тут ще відбувається винищення кращої частини нації — адже всі її "позитивні герої" в романі гинуть. І ніби як за зниклим плем'ям інків, за ними тужить пісня Марусі Чурай. А Горбані й сьогодні своєї: "При чому тут пісні?.." Але вона живе!

Квітує калиною, пломеніюче кетягами, творчість народної поетеси на запашних лугах української ліричної пісні. Маруся Чурай — це образ, витворений народною уявою, втілений у творах письменників і науковців. Чи реальною є її постать? Хто знає. Може, це лише поетична легенда. Маруся Чурай — дівчина з легенди, цікавої і захоплюючої, що впродовж трьох віків тривожить серце, викликає подив, спонукає до роздумів про найсокровенніше.

Подробнее - на -

Объяснение:

Ф.М. Достоевский, «Бедные люди». Героиня произведения, Варенька Доброселова, часто переписывается со своим покровителем Макаром Девушкиным и замечает, что он совсем не развит. Если он и читает, то литературу второсортную, лишенную прелести подлинного искусства. Тогда она советует ему книги Н.В. Гоголя и А.С. Пушкина. После этого даже сам читатель видит, как изменился Макар: он стал интереснее писать и глубже чувствовать. Только настоящее творчество может преобразить человека.

И.С. Тургенев, «Певцы». Рассказчик стал свидетелем соревнования певцов в кабаке. Один из них пел чисто и звонко, многие думали, что он одержит победу. Однако второй исполнитель пел хрипло и протяжно, но так проникновенно и тепло, что заставил слушателей прочувствовать каждую ноту. Нет сомнений, что это и есть настоящее искусство — пробудить в публике неподдельные эмоции.

Н.А. Некрасов, «Элегия». Знаменитый поэт не раз затрагивал тему искусства. По его мнению, оно должно быть не сладкоголосым и мягким, а честным и непримиримым. «Я лиру посвятил народу своему» — писал он. Настоящее творчество всегда посвящено людям и служит им, но не интересам отдельного сословия, а всему обществу.

Н.В. Гоголь, «Портрет». Главный герой повести был одаренным живописцем, но алчность и жажда роскоши толкнули его на путь ремесленника: он стал делать картины на заказ. В каждой из них он шел против правды и против себя, делая то, что хотят от него заказчики. В финале он осознал, что потерял талант, ведь настоящее искусство всегда свободно и возвышено, оно не подчиняется мещанскому вкусу толпы.

Н.В. Гоголь, «Мертвые души». В лирических отступлениях рассказчик рассуждает о том, что писатели делятся на два разряда: одни пишут то, что хотят читать люди, а другие — правду. Одни льстят миру и получают его признание, другие становятся жертвами тех, кто не хочет видеть истину и прячется от нее. Настоящим искусством, судя по тону рассуждений, автор считал именно ту литературу, которая содержит правдивую, пусть и критическую пищу для размышлений.

А.С. Пушкин, «Евгений Онегин». Героиня романа отличалась начитанностью и вкусом в выборе литературы. Татьяна все время проводила в размышлениях над книгами и узнала взрослую жизнь еще до полноценного вступления в нее. Поэтому ей и было чуждо легкомыслие Ольги, героиня глубоко чувствовала и полюбила один раз за всю жизнь. Такое богатство внутреннего мира можно объяснить тем, что Татьяна понимала настоящее искусство и черпала в нем мудрость.

Содействие в подборе финансовых услуг/организаций

М.Ю. Лермонтов, «Герой нашего времени». Григория Печорина необычайно пленил танец Бэлы. Девушка двигалась легко и грациозно, ее движения были безупречно красивы. В них он увидел идеал естественности и простоты, которого тщетно искал в светской жизни. Именно настоящее искусство, ставшее для Григория поводом для влюбленности в незнакомку подарить человеку эстетическое и духовное наслаждение.

М.А. Булгаков, «Мастер и Маргарита». Настоящее искусство всегда нацелено в вечность, оно не считается с настоящим, поэтому его нередко не признают при жизни творца. Подобный пример изобразил Булгаков: Мастера, который написал действительно талантливую вещь, хоронят заживо в сумасшедшем доме. Его не принимают и осуждают лишь за то, что его книга не вписалась в тесные идеологические рамки. Но автор доказывает на этом примере, что подлинное творчество переживет гонения и останется в веках.

А.Т. Твардовский, «Василий Теркин». Чтобы развлечь товарищей, Василий играет на гармони, и нередко именно эти незамысловатые мелодии вдохновляют уставших бойцов и позволяют им вспомнить о доме, о мирных днях и их радостях. Музыка им собраться с силами и сделать чудо, которое мы называем Великой Победой. Это и есть настоящее искусство, которое настраивает людей на хороший лад.

10.А.П. Чехов, «Произведение искусства». По сюжету рассказа мальчик приносит доктору красивый канделябр в благодарность за Однако мужчина совестится оставить вещь у себя: она красива и изящна, но ножка подсвечника была сделана в виде обнаженных женщин. Герой боится, что люди, бывающие у него, плохо о нем подумают. Точно также от этого подарка отказываются все его знакомые. Так автор показал, что люди не всегда могут понять настоящее искусство, которое выбивается из рамок обыденности и пугает обывателя.

Объяснение: