Зробити характеристику поезії "З журбою радість обнялась

Відповідь:Вірш “З журбою радість обнялась” датований 1906 роком скла­дається всього з двох строф, в яких визначене поетичне кредо Оле­ся. Образ журби з радістю в обіймах наводить на думку, що не буває радості без журби, так, як і журби без радості. Напевно, життя – це химерне сплетіння болю, туги з любов’ю і щастям. Хіба б могла людина відчути радість, якби не знала, що таке печаль? У мистецтві, як і в житті, немає “білішого” і “чорного”. Від того, як складається життя митця, залежить Настроєва тональність його творчості. “З журбою радість обнялась” характеристика вірша до краще зрозуміти всі думки та почуття поета, які він хотів  “З журбою радість обнялась” аналіз Вид лірики “З журбою радість обнялась”: інтимна (любовна) Жанр “З журбою радість обнялась”: романс “З журбою радість обнялась” віршовий розмір – чотиристопний ямб “З журбою радість обнялась” тема: у житті людини є журба і радості, якими міниться життя “З журбою радість обнялась” текст З журбою радість обнялась… В сльозах, як в жемчугах, мій сміх, І з дивним ранком ніч злилась І як мені розняти їх?! В обіймах з радістю журба. Одна летить, друга спиня… І йде між ними боротьба, І дужчий хто — не знаю я…  Олесь висловив думку про те, що він і сам не знає, хто дужчий: журба чи радість. Ці почуття однаково дорогі поетовому серцю, бо вони наснажують і живлять його творчість. Може, творчість народ­жується зі страждання і стає джерелом розради для багатьох людей, які шукають відповіді на болючі для себе питання? Літає радість, щастя світле, Дзвенять пташки в садах рясних, Сміються знову трапи, квіти… А сльози ще тремтять на них. “З журбою радість обнялась” критика Вірш будується як художній монолог у двох строфах, двох етапах сповіді. Ліричний сюжет розвивається на контрастах: зіставляються настрої і почуття душі героя-мрійника. Художня палітра твору забарвлена чарівною наспівністю і милозвучністю, яка досягається алітераціями та асонансами(у,о,а,і), символістський прийомом недомовлення, риторичним та анафорични запитанням. У вірші розкривається складна діалектика почуттів ліричного героя, силу яких увиразнють антитези, порівняння(сліз х перлинами). Журба і радість стають живими істотами, поміж них з’являється ліричне “я”. Реальне переплітається з містичним, надчасовим, витворюючи багатозначний образ художнього світу.

Пояснення:

    я думаю, что герои «судьбы человека» типичны для своего времени. миллионы людей остались сиротами в жестокой войне 1941-1945 годов. но удивительна стойкость и мужество поколения, которое нашло в себе силы верить и ждать. люди не озлобились, а, наоборот, сплотились и стали ещё сильнее. и андрей соколов, и ванюша, который ещё совсем маленький мальчик, - люди волевые и стойкие. возможно, это и им найти друг друга.         встреча ванюши с соколовым была значимой для обоих. мальчик, у которого отец погиб на фронте, а маму убило в поезде, все еще надеется, что его найдут: «папка, родненький! я знаю, что ты меня найдёшь! всё равно найдёшь! я так долго ждал, когда ты меня найдёшь».у андрея соколова просыпаются отцовские чувства к чужому ребёнку: «прижался ко мне и весь дрожит, будто травинка под ветром. а у меня в глазах туман и тоже всего дрожь бьет, и руки трясутся…»         славный герой рассказа снова совершает какой-то душевный, а, возможно, и нравственный подвиг, когда берёт мальчишку себе. он ему встать на ноги и почувствовать себя нужным. этот ребёнок стал своеобразным «лекарством» для искалеченной души андрея: «спать я лег вместе с ним и в первый раз за долгое время уснул спокойно. … проснусь, а он у меня под мышкой приютится, как воробей под застрехой, тихонько посапывает, и до того мне становится радостно на душе, что и словами не скажешь! »          «две осиротевших человека, две песчинки, заброшенные в чужие края военным ураганом невиданной силы… что–же их ждёт впереди? » - спрашивает в финале рассказа максим александрович шолохов. определённо одно – эти люди всё же найдут свое счастье, а иначе и быть не может.