Виберіть спільнокореневі слова з групи слів, виділіть корінь. 1.Вітер,вітерець, віти, вітровій, вітряно, вітряк, Віта. 2.Мука,мучний,мучити, мучнистий, борошно. 3.Дітки, діти, подітися, дітвора, школярі, учні. 4.Годинник, година, годити, годинниковий, вряди годи. 5.Дорога, придорожній, дорожній, путь, доріжка, дорогий, шлях. 6.Гуска, гусенята, гусар, гусениця, гусак. 7.Маленьий, мала, малюк, малеча, малюнок

У багатьох українських народних піснях дуб постає як сим­вол незламної сили, могутності та непереможного довголіття. Чому?

А ось послухайте.

Дуби й дійсно живуть надзвичайно довго. Серед них є справжні патріархи, дуби-довгожителі, яким буває понад тисячу років!

Ще в сиву давнину люди поклонялися дубові, вірячи в йо­го чудодійну силу. Слов’яни вважали дуб священним деревом. Під цими велетнями вони приносили жертви богам, справля­ли релігійні обряди. Предки наші навіть грізного бога Перуна вирізьблювали з дубових колод.

Знайдено незаперечні докази того, що люди ще понад п’ять тисяч років тому розтирали жолуді на борошно і випікали з ньо­го хліб.

Обожнювання дуба, очевидно, зумовлено його довговічніс­тю, надзвичайною міцністю деревини. Так, славнозвісний Хортицький дуб прожив майже дві тисячі років, а на Рівненщині нині росте тисячотрьохсотлітній красень.

Традиційно на відзнаку народження хлопчика садили мо­лоденький дубок.

Шанують дуб і в наші дні. Насаджуються молоді діброви, гаї. Старі дуби охороняються законом як найцінніші пам’ятки природи.