створити твір з цими словами:формувати світогляд, збагачувати свій внутрішній світ, освітню цінність, виховувати, підтримувати дух, апелювати до серця та розуму, проголошувати життя, розуміти зовнішній світ, впливати на почуття та емоції​

Усі свідомі роки мого дитинства пройшли в незалежній державі. навіть не розуміючи, що таке незалежність, я чув і знав про неї. осмислення приходило поступово. по мірі того, як я більшав, прийшло захоплення історією і літературою. і хоча учителі і батьки вважають, що у мене нахил до точних наук, гуманітарні предмети мені до душі значно більше.  у п'ятому класі мені потрапила до рук книга антона лотоцького «історія україни», з якої я дізнався про розвиток української державності. саме ця книга заклала в моє серце почуття гордості за свою батьківщину.  пройшло чотири роки. змінився я, змінилося наше суспільство. але я не перестав пишатись тим, що живу в незалежній державі.  почуття гордості пробудили в мені твори про славних українських лицарів-козаків. я уявляв їх або в запеклому бою, або на легких «чаєчках», долаючими чорноморські хвилі. вони захищали рідну землю від ворога, визволяли бранців із неволі. ось у чому полягає їх внесок, у незалежність.  а учасники коліївщини! я захоплююсь ними, хоча і розумію, що багато в чому повстанці помилялися. можливо, я був би таким же непримиренним на їхньому місці, проте вважаю, що жорстокості було забагато, особливо стосовно старих та дітей. хоча через два з половиною століття мені значно легше розмірковувати на цю тему, ніж їм тоді.  я уявляю, як наш стражденний народ зрадів надбанням революції 1917 року — і яке було розчарування! але патріотизм у кожного українця в крові. тому так щедро поливали рідну землю своєю кров'ю київські гімназисти і студенти в бою під крутами. і це знову ж таки в ім'я незалежності! із величезною радістю сприйняли новину про незалежність україни наші батьки. на початку дев'яностих років нашого століття україна ніби ожила або прокинулась зі сну: мітинги, маніфестації. на вулицях блакитно-жовті прапори і тризубці. тоді я був ще дуже малий, щоб усвідомити велич цих подій; мало хто сподівався побачити на вулиці державну символіку незалежної україни.  зараз дехто скаржиться на незалежність за всі наші існуючі проблеми. а я вважаю, що всі наші біди тимчасові. народ наш роботящий, винахідливий, тож знайде вихід і з економічної скрути. найголовніше — не панікувати, а сумлінно робити свою справу. нам, учням, треба працювати на ниві освіти. навчатися сумлінно — тяжка праця. але без знань ми не зможемо знайти свій шлях у житті. незалежній україні потрібні фахівці високого класу. тільки так моя батьківщина зможе стати рівною серед високорозвинених європейських держав.