Хто вчинив заколот у галицько волинськом княжестві ​

Галицькі бояри, якщо звісно не помиляюся

Объяснение:

Га́лицько-Воли́нське князівство, або Ру́ське королі́вство (лат. Regnum Russiæ[1] / Rusie[2]) — середньовічна монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем Київської династії, продовжувачем європейських, руських політичних і культурних традицій.

Одне з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля) а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм — Шипинська та Берладська землі, на яких згодом виникло Молдавське князівство.

Проводило активну зовнішню політику в Східній і Центральній Європі. Головними ворогами (конкурентами) були Польща, Угорщина, з середини XIII століття — Золота Орда і Литва. Для протидії сусідам неодноразово укладались союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.

Занепало внаслідок династичної кризи, надмірно сильні позиції боярської шляхти у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю від отруєння останнього повновладного правителя князівства Юрія ІІ Болеслава Тройденовича, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році королівство перестало існувати як єдина політично ціла одиниця: Галичина була поглинута сусіднім Польським королівством, а Волинь поступово інкорпорована Гедиміновичами до Великого князівства Литовського після смерті останнього руського короля та волинського князя Любарта. Угорщина не визнала зайняття Галицької землі Польщею у 1387 р. У 1434 році на його території було створено Руське, а в 1462 — Белзьке воєводство.

Великих Моголов архитектура — разнообразие архитектурных стилей существовавших на территории современной Индии, процветавший при императорской династии Великих Моголов середины XVI до конца XVII века. Могольский период отмечен стремительным возрождением исламской архитектуры в Северной Индии, где смешались персидский, индийский и различные местные стили, что привело к появлению зданий невероятной утончённости. В постройках зданий в основном использовался белый мрамор и красный песчаник. в большинстве ранних строений могольского периода арки использовались очень умеренно, архитекторы больше полагались на конструкции из столбов и балок. При падишахе Шах Джахане I (1628—1658), когда стиль Моголов достиг своего расцвета, используются двойные купола, вынутые из прямоугольного фронтона (арены) арки, и окруженные насаждениями. Особое внимание уделялось симметрии и равновесию между частями здания, а также тонкими деталями украшений. Самыми значительными сооружениями данного стиля являются Тадж-Махал и крепость-дворец в Дели