Твір "Мій улюблений герой із творів Марка Вовчка" (^_^)

Нещодавно я прочитала родинно-побутове оповідання Марка Вовчка «Максим Гримач». Авторка зображує вільних селян у закріпаченій Україні середини дев’ятнадцятого століття. Марко Вовчок возвеличує щире, світле, взаємне почуття кохання, засуджує соціальну нерівність, що було характерним для тієї доби. Літературознавці вважають, що «Максим Гримач» — це оповідання-балада. У творі показується розлука дівчини зі своїм коханим, який загинув. Показ трагедії, переживань, ліризму, внутрішнього світу героя, наявність діалогів, казкових елементів доводять, що твір Марка Вовчка — балада.

Одним із головних героїв оповідання є Максим Гримач. Це вдівець, котрий сам виховував своїх двох доньок Катрю та Тетяну. Чоловік став багатим завдяки тому, що займався контрабандним перевезенням товарів. Він дотримується усіх звичаїв та традицій, упевнений, що дочок має видати заміж за рівних їм юнаків. Катря, старша дочка, виявилася гордою: «Мені байдуже, що вони (парубки) молоді й хороші, коли моє серце не до їх горнеться». Дівчина закохалася в кріпака Семена, таємно з ним зустрічалася. Батько ж міг дозволити дочці вийти заміж лише за вільного козака. Семен умовляв Катрю дочекатися його: «…треба ждати! Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній. Як послужить доля, то сього року буде велика здобич. Отаман мене не скривдить: чоловік він шановний… Подякую йому за хліб, за сіль, нагледжу, де хутір красивий да й поклонюсь тоді твоєму батькові… Тільки люби мене вірно, моя дівчино!» Катря вірно чекала свого коханого. На жаль, сталося страшне лихо: перед самим звільненням юнак загинув під час бурі на Дніпрі. Катря розуміла, що жити далі без коханого не зможе, тому покінчила життя самогубством. Старий Гримач не пробачив собі того, що дочка втопилася через нього: «Загубив я твій вік молоденький!» Чоловік п’ять років не виходив з будинку. Згодом підросла менша дочка й вийшла заміж за гарного сотника. На щастя, її доля виявилася кращою.

Отже, оповідання Марка Вовчка мене вразило. Я в захваті від сильного й відданого кохання між Катрею та Семеном. Треба мати велику силу волі, щоб довго чекати волі свого юнака. Катря, на жаль, не змогла витримати такого тиску: батько її не розумів, не дозволяв виходити заміж за коханого, а сам Семен, відбувши три роки в кріпацтві, загинув. Так, Гримач зрозумів свою вину, та пізно... Я зробила висновок, що своїх дітей завжди треба підтримувати, давати поради, вислуховувати, та ніколи нічого не забороняти.

Це все що написала, якщо замало-вибачай, якщо забагато-можеш щось забрати

Ось проснулся и прислушался к звукам, что доносились с реки, с был крупный зверь с широкой грудью, а его рога напоминали осенний низкорослый куст, с которого обнесло листья.старый самец привык к заповеднику, к людям, но непонятное трещание будило в нем давний страх, знакомый еще с жизни в тайге. лось прошел ельник, байрак и направился к любимой поляны, там он встретил восход солнца и стал спускаться к реке, чтобы напиться воды. лед под тяжелым зверем трещал и поторохкував. лось потянулся к проруби, лед под ним проламалася, и он оказался в воде. чем больше пытался вырваться, тем глубже погружался в ледяную кашу. лось ревнув, зовя на , и глаза у него налились кров'янистим грустью. он чувствовал, что так ему не вырваться. подобное ощущение уже было, когда за ним в тайге гналась стая волков. тогда его спасли охотники, которые отогнали хищников.речная течение было на вид не такая страшная, но неуклонно тащила под лед. лось не прекращал попыток спастись, делал лишь небольшие передышки.два мальчика, похожие друг на друга, как два грибы-подберезовики, вышли из леса на берег. младший увидел, как нечто в проруби купается. он подумал, что это собака. старший присмотрелся и понял-умел, то лось провалился в воду. парень взял топор и начал прорубать ход к берегу, чтобы зверь мог выплыть и выйти на мілке. вот сначала бросался, а потом понял и стал ждать.братья не думали об опасности, которая подстерегала их самих на зрадливій весенней кризисе. лось почувствовал под собой мелкое, выскочил на лед, втрусився, посмотрел на детей и легонько поплелся к лесу. детям даже не верилось, что они смогли спасти такого большого зверя. вдруг раздался выстрел - и лось упал. братья не увидели охотника и со всех ног помчались к звіра. им казалось, что лось вот-вот встанет и уйдет, но тот не шевелился.к детям подошел их родной дядя шпичак с ружьем. он был и рад, и настороженный. младший брат сказал, что этот лось из заповедника, они его спасли. дядя рассердился и заметил, что зверь все равно бы утонул. как будут умные и будут молчать, то достанут и мяса, и рога. не ответили и уехали в направлении заповедника.теперь шпичакові и самому хотелось, чтобы лось встал. как теперь за мести следы? ведь обязательно заявят охране заповедника! но лось даже не шелохнулся. и раскидистый кустик рог его уже никогда не зазеленеет, так как-то)