слова пишуться: Разом З дефісом Окремо
Аби/де, аби/но, або/ж, бозна/звідки, будь/ коли, буцім/то, все/ж, де/б,
де/б/то, де/ж/ таки, де/інде, де/небудь, де/як, досить/таки, еге/ж,
звідкіля/сь, казна/на/чому, коли/б/то, коли/сь/то, котрий/небудь, мов/би/то,
ось/де, ото/ж, стільки/то, так/таки, тільки/що, тоді/ то, уже/ж/бо,
хтозна/скільки, хтозна/на/чиєму, хто/сь, чий/небудь, що/весни, що/далі,
як/би/то, який/небудь, як/то.

Відповідь:

- Карпе! - промовив Лаврiн. - А кого ти будеш оце сватать? Адже  ж  оце

перед Семеном тебе батько, мабуть, оженить.

  - Посватаю, кого трапиться, - знехотя обiзвався Карпо.

  - Сватай, Карпе, Палажку. Кращої од Палажки нема на всi Семигори.

  - То сватай, як тобi треба, - сказав Карпо.

  - Якби на мене, то я б сватав Палажку, - сказав  Лаврiн.  -  В  Палажки

брови, як шнурочки; моргне, нiби вогнем  сипне.  Одна  брова  варта  вола,

другiй бровi й цiни нема. А що вже гарна! Як намальована!

  - Коли в Палажки очi витрiшкуватi, як у жаби, стан кривий, як у баби.

  - То сватай Хiврю. Хiвря доладна, як писанка.

  - I вже доладна! Ходить так легенько, наче в ступi горох  товче,  а  як

говорить, то носом свистить.

  - То сватай Вiвдю. Чим  же  Вiвдя  негарна?  Говорить  тонiсiнько,  мов

сопiлка грає, а тиха, як ягниця.

  - Тиха, як телиця. Я люблю, щоб дiвчина була трохи бриклива,  щоб  мала

серце з перцем, - сказав Карпо.

  - То бери Химку. Ця як брикне, то й перекинешся, - сказав Лаврiн.

  - Коли в Химки очi, як у сови, а своїм кирпатим носом вона  чує,  як  у

небi млинцi печуть. А як ходить, то  неначе  решетом  горох  точить,  такi

викрутаси виробляє...