Твір розповідь що таке справжня краса

Есть красотаи почему ее обожествляют люди? сосуд она, в котором пустота,или огонь, мерцающий в сосуде? н. заболоцкийто що ж таке краса? про неї так багато написано, нею захоплювалися в усі часи. може, це природа, може, душа, може, приваблива зовнішність, а може, любов? ось що сказано про красу в тлумачному словнику ушакова: термін «краса» утворено від слова «красивий». а «красивий, у свою чергу, – це той, що подобається своїм зовнішнім виглядом, що вражає зір правильністю обрисів, поєднанням тонів, співвідношенням ліній».на жаль, у сучасному суспільстві таке визначення краси стало ключовим. телебачення та засоби масової інформації щосили пропагують свої ідеали краси. людину перетворюють на бездумну ляльку, головні цінності якої — мати якомога кращий та дорожчий вигляд. особливо страждає від подібного впливу молодь, копіюючи своїх телевізійних кумирів, у них формується зовсім інша система життєвих цінностей, де поняття краси обмежене лише фізичними проявами.що ж таке справжня краса? ось такі рядки є в вірші н. п. ашурова: господь красою не обиделни мудреца, ни подлеца,но красоту души увидетьвсегда труднее, чем лица.як мені здається, краса — це передовсім внутрішній, душевний зміст, коли людина живе в любові й гармонії з навколишнім світом і з самою собою, займається улюбленою справою, є близьким, і їй не потрібне чиєсь визнання, щоб відчувати себе щасливою. духовна краса з першого погляду не помітна. вона проявляється в словах та вчинках людини, у її ставленні до інших. чуйність, доброта, підтримка, терпіння, щирість — ось неповний перелік якостей, притаманних духовно красивій людині. така людина здатна помічати красу всюди — у природі, у творах мистецтва, в посмішці дитини, в душі перехожого. як відомо, кожна людина бачить те, що вона хоче бачити. ми звертаємо увагу на те, що домінує в нас.  відвернімося на мить від своїх проблем і погляньмо навколо, адже у світі стільки всього дивного і прекрасного. краса присутня в усьому і скрізь, варто тільки захотіти звернути на неї увагу.

Предание — жанр фольклора; устный рассказ, который содержит сведения об исторических лицах, событиях, местностях, передающиеся из поколения в поколение. Возникнув нередко из рассказа очевидца, предание при передаче подвергается вольной поэтической интерпретации.

Сказка — один из основных жанров фольклора, эпическое, преимущественно прозаическое произведение волшебного, авантюрного или бытового характера с установкой на вымысел.

Сходство народных сказок и преданий заключается в том, что:

1. народные сказки и предания — это жанры фольклора;

2. народные сказки и предания не имеют конкретного автора;

3. одни и те же народные сказки и предания имеют большое количество вариантов, так как передавались они устно, и каждый сказитель мо( добавить к повествованию новые детали.

Различие народных сказок и преданий заключается в том, что:

1. предания содержат сведения о реальных исторических событиях, а народные сказки повествуют о событиях вымышленных;

2. героями преданий могут быть только люди, тогда как героями народных сказок могут быть и люди, и звери, и предметы, и вымышленные существа;

3. следующие слова и выражения из предания о покорении Сибири Ермаком можно использовать и в современной речи: благословил своей рукой, куда глаза глядят, ни слуху ни духу, вдоль и поперек, напасть на след, передал не стал перечить.