Какими общими музыкальными характеристиками обладают образы "Масок" в произведении Р.К.Щедрин "Кармен Сюита"

В центре балета – трагическая судьба цыганки Кармен и полюбившего её солдата Хозе, которого девушка покидает ради молодого Тореро. Взаимоотношения героев и гибель Кармен от руки Хозе предопределены Роком.Порядок музыкальных номеров в транскрипции Родиона Щедрина таков:ВступлениеТанецПервое интермеццоРазвод караулаВыход Кармен и хабанераСценаВторое интермеццоБолероТорероТореро и КарменАдажиоГаданиеФиналВсе 13 номеров образуют последовательную цепочку, в которой разворачивается конфликт и развиваются характеры персонажей.«Страстно полюбил Кармен Хозе. Любовь преобразила грубого, ограниченного солдата, открыла ему духовные радости, но для Кармен его объятия вскоре превращаются в цепи. Упоенный своим чувством, Хозе не пытается понять Кармен. Он начинает любить уже не Кармен, а свое чувство к ней… Она могла бы полюбить и Тореро, который не равнодушен к её красоте.

Поліфо́нія (від грец. poly — багато і phone — звук) — вид багатоголосся, у якому окремі мелодії, або групи мелодій мають самостійне значення і самостійний інтонаційно-ритмічний розвиток, зберігаючи рівноправність голосів та незбігання в різних голосах каденцій, цезур, кульмінацій, акцентів та ін.

Поліфонію поділяють на:

Підголоскову поліфонію, при якій разом з основною мелодією звучать її підголоски, тобто її варіанти.

Імітаційну поліфонію, при якій основна тема звучить спочатку в одному голосі, а потім, можливо, зі змінами, з'являється в інших голосах (при цьому основних тем може бути декілька). Форма, в якій тема повторюється без змін, називається каноном. Найрозвиненішої форми імітаційної поліфонії досягається в фугах.

Контрастно-тематичну поліфонію (або полімелодизм), при якій одночасно звучать різні мелодії.

Збереглися зразки європейської поліфонічної музики IX століття - органуми. У XIII - XIV століттях поліфонія найяскравіше проявилася в мотеті. У XV-XVI століттях поліфонія стає нормою для всієї європейської музики, як церковної (багатоголосної), так і світської. Найвищого розквіту поліфонічна музика досягла у творчості Генделя і Й.С. Баха в XVII-XVIII століттях (особливо в жанрі фуги). Після Й.С. Баха розквіт гомофонного складу витісняє поліфонічне письмо, і наступний підйом інтересу до поліфонії починається тільки в другій половині XIX століття. Імітаційна поліфонія, що орієнтується на Баха і Генделя, часто використовувалася композиторами XX століття (Гіндеміт, Шостакович, Стравінський та ін.)

Поліфонією також називають навчальну дисципліну, що вивчає закономірності поліфонії.

Объяснение: