Установіть відповідність між героєм та автором твору:

1 Раду

А Н. Бічуя

2 Пан Лаврін

Б Ю. Винничук

3 Степан

В О. Довженко

4 Настка

Г М. Коцюбинський

5 дід Савка

Д В. Дрозд

«тіні забутих предків», правдиву казку гуцульщини м. м. коцюбинський закінчив у 1919, а вперше надрукував у 1912 році. написанню твору передувала велика і напружена робота: письменник вивчав фольклорно-етнографічні матеріали про гуцульщину (звички, побут, фольклор гуцулів), збирав наукові статті монографії: особисто, поїхавши до криворівні, ознайомився з місцевою природою.  коцюбинський не просто хотів змалювати та описати життя казкового народу, він прагнув зазирнути в душу людини, показати її світосприйняття і внутрішній світ. коцюбинський — художник-психолог хотів зрозуміти саме психіку гуцулів, адже я маючи величезну фантазію, вони вірять в перекази і легенди, надзвичайні сили природи і ворожіння. глибокі язичники, вони все життя проводять у боротьбі зі злими духами, що населяють ліси, гори, води. вірять, що є люди, які знають мову духів, вірять в силу слова, в чародіїв, що бурю, град і грім.  саме тому не останнє місце в повісті належить нявкам і чугайстру, градівнику юрі, що в змозі відвернути бурю, ворожці химі, що неодноразово заважала і шкодила іванові. всі ці персонажі ще раз підкреслюють страх гуцулів перед нечистою силою і силами природи.  у повісті щільно переплітається фантастика і реальність. особливості цього краю певний відбиток навіть на побут, звичаї гуцулів.  з самого початку йде розповідь про хлопця, і нібито все досить просто, але вже й тут є елементи фантастичного. неспокійний, дивний хлопчик все частіше наводить матір на думку, що при пологах, мабуть «не засвітили свічки» і їй замінили сина на бісеня. отже, від самого народження іван потрапляє в фантастичний світ вірувань, і вже в сім років він знав, що на світі є нечиста сила і злий дух править всім, що в лісах є лісовики та веселий чугайстер, що роздирає нявок. ці знання ніколи не ставились під сумнів, так було і по-іншому не могло бути.  фантастичною, наприклад, є зустріч малого івана зі щезником. і хоч ми розуміємо, що це лише уява хлопчика, який дуже вірить в надзвичайні сили, але для івана це досить реально і важливо.  у дорослому житті фантастичні елементи присутні в житті івана в різних формах. цікавим є свідоме обожнення вогню на полонині. люди вірять в живу силу вогню, що захищає їх від ворогів, є в повсякденному житті. навіть просте запалення вогню ється різними ритуалами і горить протягом літа.  майстер психологічної новели, коцюбинський знаходить напрочуд вдали засоби для розкриття внутрішнього світу івана, поєднуючи його з природою душа гуцула, не лише може чути мелодію гір, лісів, струмків, а й здатна створювати свою музику.  протягом життя івана фантастичні події, що пов'язані зі світосприйняттям, вірування гуцулів. найреальнішим, найчистішим є почуття між іваном і марічкою, але й воно незримо пов'язано з вигадками. після смерті коханої іван часто відчував її, це ніжний голос, наприкінці зустрічається з марічкою-нявкою, розмовляє з нею. і розуміємо, що це лише плід збудженої уяви, але іван ніби насправді чує поклик коханої, що змушує його йти на її пошуки, на її оклик і, втративши пильність, іван зривається в провалля, а згодом помирає.  є ще багато прикладів фантастичного в повісті: те що мольфар юра зупиняє хмари, танець івана на галявині із чугайстром, ворожіння юри над лялькою, що уособлює івана, постійні ворожіння пала гни на врожай, на гарну худобу та інші.  вражаючим і дуже дивним є обряд поховання. у хаті лежить покійник зі свічкою в руках, в його головах спочиває душа, що ще не покинула хату, а біля нього поставлено багато лавок для людей, як в театрі. трохи згодом зібралась молодь, щоб повеселитись. сміх, крики в різних кутках хати, що продовжуються цілу ніч, і це в ту мить, коли поряд лежить покійник. досить дивно для нас, але звично для гуцул якнайбільше людей повинно побудувати і якнайвеселіше повинно бути в хаті тієї ночі, щоб не було сумно і страшно жити людям цього дому. автор хоче показати, що гуцули цінують життя більше, ніж смерть, що вони довго не замислюються над смертю людини, зневажають її і навіть не оплакують померлого.  не є випадковою і назва повісті, що повністю віддзеркалює її зміст. серед гуцулів, відрізаних горами від широкого світу, збереглися ті давні світовідчуття, коли природа і людина, дійсність і вигадка. реальне й фантастичне зливались водне нероздільне ціле.