ПРЕВРАТИТЕ ЭТО В СОЧИНЕНИЕ Точно не известно, любила ли Жозефина Наполеона или ей руководил расчет, но то, что Бонапарт сходил с ума по своей даме, вдове генерала Богарне - факт, доказывающийся его страстными письмами к супруге. Вскоре Наполеон сделал ей предложение руки и сердца. Его возлюбленная раздумывала, стоит ли выходить за него, ведь она не относилась к нему всерьез да и сильных чувств не испытывала, но Наполеон не собирался сдаваться и добился своего.
Брак Жозефины Богарне c Наполеоном Бонапартом состоялся в 1796 году, который устроил бывший любовник Жозефины - виконт де Баррас. Жозефину отговаривали от брака c Наполеоном: нищий военный, никаких перспектив. Но вдовы был свое соображение - брак обеспечивал ей статус добропорядочной женщины, опять же биологические часы неумолимо тикали...
После свадьбы супруги провели вместе всего два дня. Наполеон отправился в поход в Италию. В перерывах между сражениями Бонапарт писал Жозефине страстные письмама с приехать к нему.
Жозефина не спешила откликнуться на зов мужа. Одержав победу над австрийцами, Наполеон настоял на приезде супруги в Милан, куда мадам прибыла в компании своего любовника лейтенанта Ипполита Шарля. На какое-то время ей удалось усыпить бдительность Наполеона, но во время в похода в Египет в 1978 году до него вновь дошли слухи об изменах дражайшей половины. Терпение полководца лопнуло, он потребовал развода, но вскоре передумал, в очередной раз поверив жене.

Наполеон и Жозефина все-таки развелись после того, как Бонапарт совершил переворот и провозгласил себя императором Франции. Формальный повод - императрица так и не смогла родить ему наследника. В 1809 году Бонапарт женился на австрийской принцессе Марии-Луизе, которая в 1811 году и родила ему долгожданного сына.

​

Це щодо науки

Напередодні війни в європейських країнах були опитані найвидніші вчені, яким було поставлено одне і те ж питання: "які наукові напрямки стануть провідними в другій половині XX ст.?"Жоден з них не назвав тоді тих наукових розробок, які стали провідними в наступні десятиліття: лазерну і квантову електроніку, ядерну енергетику, напівпровідники і т.п. у роки війни пріоритетний розвиток отримали ті наукові дослідження, які могли дати результат для військових потреб. Найбільші вчені-фізики а. Ейнштейн (Німеччина), Н. Бор (Данія), Е. фермі (Італія), б. Понтекорво (Італія) вели в еміграції (в США) успішні роботи в області створення ядерної зброї, за до якого вони сподівалися звільнити світ від загрози фашистського рабства. Емігрувавши з нацистської Німеччини, окупованої Данії, фашистської Італії, вони зосередилися в США для завершення цієї величезної роботи. Італієць Енріко Фермі побудував тут перший ядерний реактор і 2 грудня 1942 р.вперше в історії здійснив у ньому ланцюгову ядерну реакцію. Над цими ж проблемами в СРСР успішно працювали Ю. Б. Харитон, я. б. Зельдович, і. є. Тамм, і. в. Курчатов, які здійснили ще до війни (1939) перші розрахунки ланцюгової реакції поділу урану. У 1942 р.в небо піднялися перші літаки з реактивними двигунами — німецький Мессершміт-262 і радянський Бі-1. у створення вітчизняних радіолокаторів внесли великий внесок у роки війни а. Берг, Н.Папалексі, Ю. Кобзарєв. Під керівництвом В.П. Барміна та інших вчених були створені перші в світі реактивні системи залпового вогню (Катюші). У Німеччині найбільш яскравою науково-технічною подією в роки війни стало завершення робіт в області ракетобудування під керівництвом вчених в. фон Брауна, в. Дорнбергера і Г. Оберта. Ними були створені ракети Фау - 1 і Фау-2, за до яких німці атакували об'єкти на території Великобританії. Влада Німеччини повною мірою не розуміла можливостей ядерної зброї і вважала малоймовірним її створення. До того ж вони не бажали спертися в цій роботі на розробки «неарійських» вчених. Гітлер після поразки під Сталінградом практично згорнув це важливе науково-технічний напрямок, так як фінансувалися лише ті розробки, які могли дати результат через 3-6 місяців. В Японії велися багаторічні досліди зі створення хімічної та бактеріологічної зброї. Однак не тільки смертоносні знаряддя ведення війни перебували в центрі уваги вчених воюючих країн. У 1939 р французький хімік М.Пере відкрила лужний метал з температурою плавлення 18 градусів, названий нею францієм. У тому ж році американський хімік у. Карозерс розробив метод, за до якого було отримано перше синтетичне волокно — нейлон. У 1945 р. математик Д. фон Нейман сформулював основи конструювання будь-якого комп'ютера, заклавши перший камінь в основу майбутнього інформаційного суспільства. Англійські хіміки не тільки винайшли, але і почали промислове виробництво поліетилену, який знайшов широке застосування в побуті в післявоєнні роки.