Випишіть прикметники. Виконайте їх морфологічний розбір.

Глеястий берег переходив у зелений, засланий спорише-

вими килимами, моріжок*. Тут, на спориші, і викачувалися

купальники, гріючи ребра проти чарівного сонечка. Далі за

моріжком стояла могутня стіна сторічних берестків.

Ніяке дерево не шумить так журливо, як старі берести. На

вербах листя м’яке, ніжне, навіть лагідне. І шум вербовий ніж-

ний і лагідний. Жерстяне дубове листя у вітровій викрешує

іскри, в його шумі гнів, завзяття, наступальний порив. І дуби

не шумлять — гудуть. А берести, старі меланхоліки, беруть

серце в полон, сповнюють солодкими болями, заносять бозна-

куди, аж плаче те серце — і не знати від чого: від туги, від

щастя чи поривань (І. Семенченко).​

Життя - найвища цінність  ми всі, тобто люди, що живуть у третьому тисячолітті, звикли до ідеї, що життя є великою цінністю. але так було не завжди.  гуманізм та сприйняття людського життя як найвищої цінності є порівняно недавнім надбанням людської цивілізації. наприклад, в античному світі з цого високою культурою "зайвих" дітей просто вбивали. рабів не вважали за людей і теж могли вбити, якщо, наприклад, раб був хворий або старий. або навіть просто так, бо раб був річчю, а не людиною, і його життя належало власнику. і все це сприймалося у суспільстві як належне. у середні віки смерть взагалі була звичним явищем - війни, епідемії, тяжке життя простого люду, нерозвиненість медицини та низький рівень гігієни призводили до того, що у середньому люди тоді жили погано та недовго. влада вищих класів над нижчими була майже абсолютною: представники дворянства могли вбити залежного селянина, і нічого б їм за це не було. життя бідної та залежної людини було майже нічого не варте, і це сприймалося у суспільстві як належне.  навіть у минулому сторіччі було кілька періодів, коли життя мільйонів людей було нічого не вартим. таким чином, нам дуже пощастило жити в часи, коли життя будь-якої людини вважається цінністю, принаймні у більшості стран світу.