Якими були українсько-московські відосили в другій половині 17 століття

Від кінця 1648 р. між Гетьманщиною та Московською державою розпочався постійний обмін посольствами.

Гетьманський уряд непокоїла можливість налагодження відносин Московії з Річчю Посполитою. Адже їх пов'язував Полянівський мирний договір 1634 р., якого цар не наважувався порушувати, аби не давати польському урядові приводу до нової війни.

Водночас у Москві були готові надати до Речі Посполитій, свідченням чого стало переведення великих військових з'єднань на московсько-український кордон. У Москві чекали, поки обидві сторони українсько-польської війни знесиляться, а також остерігалися полум’я козацького повстання, що могло перекинутися на московські землі.

Аби підштовхнути царський уряд до союзу з Військом Запорозьким, Хмельницький у червні 1653 р. дав зрозуміти цареві: якщо той і надалі зволікатиме з розв’язанням українського питання, то Україна укладе союз з Туреччиною. До того ж гетьман наголосив на вельми неприємних наслідках такого союзу для Московії.

Переяславська рада у 1654 році лише започаткувала оформлення московко-українських відносин, бо ніяких письмових угод у Переяславі укладено не було. Все мали вирішити переговори.

Але лише міщани загалом порозумілися з московським урядом, козацтво разом з українською православною шляхтою - тільки частково, а православне духівництво відмовилося від незаконних вимог Москви.

Династия цинв первой половине xix века крупнейшим на планете 300-миллионным народом правила маньчжурская династия цин ("чистая"). маньчжуры - кочевой народ, пришедший с северо-востока и захвативший власть в xviiв., воспользовавшись смутой в китае. соседние племена всегда имели привычку набегать на китай и завоевывать его раз в сто-двести лет и маньчжуры были отнюдь не первые - они уже шл по протоптанной тропе вслед за монголами, чжурчжэнями, киданями, сянбийцами и другими племенами и .маньчжуры занимали главные посты в вооруженных силах и гражданской администрации.х провинциальных чиновников, а именно: казначея, судебного чиновника, соляного контролера и зернового интенданта. наместники получили право казнить без предварительной санкции сверху лиц, уличенных в принадлежности к тайным обществам, имеющим целью ниспровержение существующего строя, и "открытых мятежников и разбойников".